комплекція

БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Серед групи гімназистів була одна дівчина — молода, з чудесною будовою тіла (Ю. Яновський); Показався квадратної статури чолов'яга (Є. Гуцало); Зовнішність у нього імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб'є (Ю. Яновський); Він полюбив її за пишну постать, за поважні, ніби в коронованої особи, манери та за розум (І. Нечуй-Левицький); Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (О. Досвітній); Для мене щастя, дорога́, безкрає буть люстром, щоб на тебе споглядать, чи льоном, що твій стан оповиває, водою, що на пишну ллється стать (М. Драй-Хмара); — У нас з вами приблизно однакова комплекція, — сказав Штукаренко, виходячи з-за столу. — Я вам позичу поки що свою шинель (С. Голованівський); Горська зів'яла, вочевидь втрачаючи в габаритах і гарячково намацуючи.. бильця крісла, в якому сиділа (В. Дрозд). — Пор. I. 1. по́стать.