1. Словник синонімів української мови

конвой

ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Головко); Вранці він часом гуляє.. Але не сам, з ним охорона (М. Коцюбинський); — Знову почав (пан) козаків зброїти.. Усюди чати розставили, сторожу постановили (Панас Мирний); Начальник караулу схоплюється, побачивши офіцера (Ю. Яновський); Он з полоненими конвой пройшов (П. Тичина); Валентину під ескортом двох жовнірів і пана капрала повели з хати (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвой — конво́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конвой — (в'язнів) варта, сторожа, охорона; (вантажів) супровід; (одна особа) ЖМ. конвоїр, конвойник. Словник синонімів Караванського
  3. конвой — -ю, ч. 1》 Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). 2》 Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конвой — Варта, чата, див. поліція Словник чужослів Павло Штепа
  5. конвой — КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (І. Франко); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.. Словник української мови у 20 томах
  6. конвой — конво́й (голл. konvooi, франц. convoi – супроводження, від convoyer – супроводити) 1. Військовий загін (частина), що охороняє і супроводить транспорт, обоз, полонених, заарештованих тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. конвой — Конво́й, -во́ю, -во́єві; -во́ї, -во́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. конвой — КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Фр., IV, 1950, 44); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.. Словник української мови в 11 томах
  9. конвой — Конво́й, -во́ю м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб. Словник української мови Грінченка