1. Словник української мови у 20 томах

конвой

КОНВО́Й, ю, ч.

1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.).

Потім його відвели під конвоєм у рідне село (І. Франко);

А що шляхи були дуже небезпечні від татар.., то приставляли [козаки] до кожного каравану конвой (З. Тулуб);

Оточені конвоєм, ми стоячки чекали, коли заявиться Большаков (Б. Антоненко-Давидович);

Слід було обганяти цілі ешелони з депортованими, засудженими, непомітно для конвою передавати крізь ґрати хлібини й цигарки (Ю. Андрухович).

2. Група військових кораблів, які супроводять транспортні або торговельні судна , охороняючи від ворожого нападу.

Малі кораблі конвою зав'яжуть нерівний бій з ворожими торпедоносцями (В. Кучер);

Якої трудності то був перехід! Хоч супроводили їх кораблі конвою і хоч усі транспорти їхні були пофарбовані під колір айсбергів, все-таки одного дня фашистська авіація виявила той дивний караван “айсбергів” (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвой — конво́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конвой — (в'язнів) варта, сторожа, охорона; (вантажів) супровід; (одна особа) ЖМ. конвоїр, конвойник. Словник синонімів Караванського
  3. конвой — -ю, ч. 1》 Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). 2》 Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конвой — Варта, чата, див. поліція Словник чужослів Павло Штепа
  5. конвой — конво́й (голл. konvooi, франц. convoi – супроводження, від convoyer – супроводити) 1. Військовий загін (частина), що охороняє і супроводить транспорт, обоз, полонених, заарештованих тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. конвой — ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Словник синонімів української мови
  7. конвой — Конво́й, -во́ю, -во́єві; -во́ї, -во́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. конвой — КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Фр., IV, 1950, 44); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.. Словник української мови в 11 томах
  9. конвой — Конво́й, -во́ю м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб. Словник української мови Грінченка