конвой

Значення в інших словниках

1. конвой — конво́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. конвой — (в'язнів) варта, сторожа, охорона; (вантажів) супровід; (одна особа) ЖМ. конвоїр, конвойник. Словник синонімів Караванського
3. конвой — -ю, ч. 1》 Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). 2》 Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конвой — КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (І. Франко); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.. Словник української мови у 20 томах
5. конвой — конво́й (голл. konvooi, франц. convoi – супроводження, від convoyer – супроводити) 1. Військовий загін (частина), що охороняє і супроводить транспорт, обоз, полонених, заарештованих тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
6. конвой — ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Словник синонімів української мови
7. конвой — Конво́й, -во́ю, -во́єві; -во́ї, -во́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. конвой — КОНВО́Й, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Фр., IV, 1950, 44); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.. Словник української мови в 11 томах
9. конвой — Конво́й, -во́ю м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб. Словник української мови Грінченка