1. Словник синонімів української мови

конвоїр

ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.; КОНВО́ЙНИК, КОНВО́ЙНИЙ, КОНВОЇ́Р (той, хто, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Вартові здіймають з Нартала частину ланцюгів, але руки й ноги лишають у кайданах (Леся Українка); Прибіг вартівник із табору (І. Франко); З жахом прислухається вона до пострілів чатових (З. Тулуб); Сиділи в машині командуючого Галка й Орел. У кожухах, які одягають у люті морози сторожі, караульні (П. Автомонов); — Агей, на конях, козаки! — гукнув озброєний страж біля воріт замку (І. Ле); Вартовик з переполоху закричав (П. Панч); На башті маячить стійковий (Ю. Яновський); Замок охороняли стійчики; Під вікнами в'язниці ходить шельвах-жовнір з карабіном (І. Франко); Біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони (О. Гончар); Виходять кілька душ конвойних з рушницями, між ними плазує на землі увесь укручений ланцюгами Кармелюк (С. Васильченко); Коломийський староста недаремно старався, добираючи Іванові конвоїра. Жандарм, що супроводив його, був якраз доброю людиною (П. Колесник). — Пор. 1. охоро́нець, 1. сто́рож.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвоїр — конвої́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конвоїр — [конвоуйір] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. конвоїр — -а, ч. Те саме, що конвойник; вартовий (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конвоїр — Вартовий, чатовий, див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
  5. конвоїр — КОНВОЇ́Р, а, ч. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.), конвойник. Конвоїр нікого не взяв, а побіг десь шукати в інших камерах (І. Словник української мови у 20 томах
  6. конвоїр — (від голл. convooier, франц. convoyeur – той, що супроводить) 1. Особа, яка належить до конвою. 2. Військове охоронне судно (або літак), що супроводить окремі кораблі чи караван суден. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. конвоїр — Конвої́р, -ра; -ї́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. конвоїр — КОНВОЇ́Р, а, ч. Те саме, що конвойник; вартовий (у 1 знач.). Спереду, позаду і з боків [Остапа] їхало четверо конвоїрів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 248); В дворі в’язниці вже чулися окрики конвоїрів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 101). Словник української мови в 11 томах