концепт

ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн., розм., ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм., ХАРАМА́Н діал. Дядько похилив голову,.. а далі почав розказувати, мішаючи те, що йому оповідав дід, із своїми вигадками (І. Нечуй-Левицький); Прошу.. не думати, що се я розповідаю видумку (І. Франко); Він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Леся Українка); Читаючи поему, роман, ми часто можемо забутись і вважати, що описувана подія не є вимисел, а істина (з науково-популярної літератури); Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (К. Гордієнко); (Орест:) Я знаю тільки одно право, право на щастя! А яке ж ти маєш право віддавати мене в жертву якійсь фантазії, якійсь фікції (Леся Українка); Записав.. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (С. Васильченко); (Омелян:) Пане війте, відки ви смієте розпускати про мене і про мою сестру якісь небилиці? (І. Франко); — У скруті чоловік в усяку небувальщину повірить (І. Муратов); Повинні (драматичні твори) подавати нам справжнє життя, а не якісь пригадки (Панас Мирний); Слід лише примусити Каргата говорити прилюдно.. Це враз показало б усю безпідставність його фантасмагорій (Ю. Шовкопляс); То байка, що Іван був дев'ятнадцятий у батька (М. Коцюбинський); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); На відміну від традиційних мисливських побрехеньок, біля нашого вогнища розповідалося лише правду (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. концепт — конце́пт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. концепт — -у, ч. 1》 філос. Формулювання, загальне поняття, думка. 2》 зах. Вигадка, фантазія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. концепт — КОНЦЕ́ПТ, ч. 1. род. у, книжн. Відносно стала інформаційно-когнітивна сутність, яка є носієм або концентратором смислів певного дискурсу або певної системи знань; формулювання, загальне поняття, узагальнення. Словник української мови у 20 томах
  4. концепт — Дотеп, дотепний вислів, винахідливість; проект, замисел, задум, думка Словник застарілих та маловживаних слів
  5. концепт — конце́пт (від лат. conceptus – думка, поняття) 1. В логіці – смисл знака (імені). 2. Загальна думка, формулювання. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. концепт — КОНЦЕПТ (від лат. conceptus — поняття) — 1) Термін середньовічної схоластичної філософії і логіки, що позначав загальне в одиничних предметах, на основі якого виникає поняття, виражене словом. Філософський енциклопедичний словник
  7. концепт — КОНЦЕ́ПТ, у, ч. 1. філос. Формулювання, загальне поняття, думка. 2. зах. Вигадка, фантазія. — Значить, я арештований? — запитав я. — Арештований! — скрикнув він, немов переполошений. — Що се знов за концепті (Фр., III, 1950, 237). Словник української мови в 11 томах