1. Словник синонімів української мови

копиця

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся — густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм., ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст. Розчісувала (Юля) перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був (Семко) високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). — Пор. па́тли.

СТІГ (щільно укладена купа сіна, соломи, снопів і т. ін.); СТІЖО́К, КОПИ́ЦЯ, ПРИКЛА́ДОК розм., КОП'Я́К діал. (менших розмірів); ОДЕ́НОК діал. (на дерев'яній основі). Золоті стоги мріють на сонці (Ю. Яновський); Всі вони, спітнілі й червоні, хапалися як можна швидше скидати з воза сіно на стіжок (С. Васильченко); Скошу і свій горох, в копиці поскладаю (П. Гулак-Артемовський); Пішов (Іван) до маленького прикладу соломи (Л. Яновська); Одні (робітники) збивають сіно у вали, одні кінчають скидати в копички, там зносять копиці.. і закладають оденок (А. Крушельницький). — Пор. ски́рта.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копиця — копи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. копиця — (сіна) стіжок; (велика) коп'як; П. купа; (волосся) кучма, куделя. Словник синонімів Караванського
  3. копиця — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. копиця — [копиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. копиця — -і, ж. 1》 Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. 2》 рідко. Те саме, що копа 1). 3》 перен. Велика кількість, купа чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. копиця — КОПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Невеликий стіжок сіна, соломи і т. ін. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Т. Шевченко); Я лiг пiд копицею сiна, заснув i не чув, як шляхом пройшла кiннота (А. Словник української мови у 20 томах
  7. копиця — Копиця. Про товсту і ліниву людину. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. копиця — КОПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Шевч., II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Шиян, Переможці, 1950, 71); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  9. копиця — Копиця, -ці ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. н. п. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. ум. копичка. Словник української мови Грінченка