копичити

НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь); НАРО́ЩУВАТИ (гроші, відсотки, борги тощо); СКЛАДА́ТИ (речі, майно, гроші і т. ін.); АКУМУЛЮВА́ТИ спец. (запаси енергії, води, біологічних речовин тощо). — Док.: нагрома́дити, зібра́ти, накопи́чити, призбира́ти, набра́ти, нарости́ти, скла́сти, насклада́ти. За два роки трави встигають добре розгалузити коріння, нагромадити в землі багато поживних речовин (П. Оровецький); Попрацювали руки і походили ноги, поки зібрали таке багатство (М. Коцюбинський); "Блискавка" (підпільна організація) поволі накопичує зброю (В. Козаченко); А їй не лишалось нічого більше, як.. піти десь за куховарку і так призбирувати засоби (О. Кобилянська); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник); Нарощують (липи) скарби і долю В комори урожайних літ, Розставивши по видноколах Зелену варту в шумі віт (П. Усенко); Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Панас Мирний). — Пор. 1. нажи́ти.

НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Йому було важко долати перешкоди, що їх нагромадила природа йому на дорозі (В. Гжицький); Ви тут (на столі) навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку (І. Франко); Внизу.. було розкидане каміння, неначе хто зумисне навернув на зелену траву (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. нагорта́ти, 1. накла́сти, 1. нанести́.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копичити — копи́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. копичити — -чу, -чиш, недок., перех. 1》 Складати в копиці, копи. Копичити сіно. 2》 розм. Складати купою, нагромаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копичити — КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що. 1. Складати в копиці, копи. Бітумний дух напам'ятовував [нагадував] Андрієві серпневу задуху на критих бляхою вишках, де копичив отаву, запихаючи-затрамбовуючи її колінами (Є. Словник української мови у 20 томах
  4. копичити — Копи́чити, -пи́чу, -пи́чиш, -пи́чать; копи́ч, копи́чмо, -пи́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. копичити — КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. 1. Складати в копиці, копи. Копичити сіно. 2. розм. Складати купою, нагромаджувати. *Образно. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів, Главу копичать на главу (Рильський, Поеми, 1957, 42). Словник української мови в 11 томах
  6. копичити — Копи́чити, -чу, -чиш гл. 1) Складывать, сваливать въ кучу. Желех. 2) Складывать въ копны. Желех. Словник української мови Грінченка