1. Словник української мови у 20 томах

копичити

КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що.

1. Складати в копиці, копи.

Бітумний дух напам'ятовував [нагадував] Андрієві серпневу задуху на критих бляхою вишках, де копичив отаву, запихаючи-затрамбовуючи її колінами (Є. Пашковський);

21 липня – день Прокопія, коли час копичити та скиртувати сіно (із журн.).

2. розм. Складати купою, нагромаджувати.

Позбавивши січовиків пільг, хан почав обкладати їх різними податками. Особливо великі витрати козаків були під час наїздів “гостей” із Бахчисараю: після них доводилося місяцями копичити гроші, запасати харч (із журн.);

* Образно. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів, Главу копичать на главу (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копичити — копи́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. копичити — -чу, -чиш, недок., перех. 1》 Складати в копиці, копи. Копичити сіно. 2》 розм. Складати купою, нагромаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копичити — НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь)... Словник синонімів української мови
  4. копичити — Копи́чити, -пи́чу, -пи́чиш, -пи́чать; копи́ч, копи́чмо, -пи́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. копичити — КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. 1. Складати в копиці, копи. Копичити сіно. 2. розм. Складати купою, нагромаджувати. *Образно. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів, Главу копичать на главу (Рильський, Поеми, 1957, 42). Словник української мови в 11 томах
  6. копичити — Копи́чити, -чу, -чиш гл. 1) Складывать, сваливать въ кучу. Желех. 2) Складывать въ копны. Желех. Словник української мови Грінченка