копичити

Значення в інших словниках

1. копичити — копи́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. копичити — КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що. 1. Складати в копиці, копи. Бітумний дух напам'ятовував [нагадував] Андрієві серпневу задуху на критих бляхою вишках, де копичив отаву, запихаючи-затрамбовуючи її колінами (Є. Словник української мови у 20 томах
3. копичити — НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь)... Словник синонімів української мови
4. копичити — Копи́чити, -пи́чу, -пи́чиш, -пи́чать; копи́ч, копи́чмо, -пи́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. копичити — КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. 1. Складати в копиці, копи. Копичити сіно. 2. розм. Складати купою, нагромаджувати. *Образно. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів, Главу копичать на главу (Рильський, Поеми, 1957, 42). Словник української мови в 11 томах
6. копичити — Копи́чити, -чу, -чиш гл. 1) Складывать, сваливать въ кучу. Желех. 2) Складывать въ копны. Желех. Словник української мови Грінченка