корівчина

КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. (невелика або погана ялівка); ТЕЛИ́ЦЯ (молода, яка ще жодного разу не телилася); НЕ́ТЕЛЬ (тільна телиця). Тітка корови доїть (І. Нечуй-Левицький); (Мати:) Пора ж тобі коровицю здоїти, оту молочну (Леся Українка); — Йди, миню, йди... Ну... — Іваниха тягнула з хліва корову, а корова впиралася (Б. Харчук); Гнали повз подвір'я череду, худоба лисніла рябими боками, жодної корівчини не було червоної масті (Є. Гуцало); — А нащо ж ви крадьки, потай мене, ґрунтець купували, а тепер би ще послідну коровину продали на подвійний завдаток (Лесь Мартович); (Марина:) На Юрія продадуть у ярмарку телицю-ялівку та годованого кабана, то й буде за що весілля відбути (М. Кропивницький); Десь нам ялівчина втекла в ліс ще вчора, то шукали хлопці цілу ніч (І. Франко); Взимку за сестрою, хоч і була вона ще малувата, закріпили дві корови і вісім нетелів (І. Рябокляч).