1. Словник української мови у 20 томах

корівчина

КОРІВЧИ́НА, и, ж., розм.

Невелика або поганенька корова.

Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить (Панас Мирний);

Батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти – продав корівчину, а я пішов учитися... (М. Стельмах);

В нас була за лісом десятина. Ну, звичайно, шкапа й корівчина (П. Воронько);

– Молоко .. не від чужої кози? – Жартуєш... Кози – то худібка для злидняків, а я дві корівчини тримаю (І. Нижник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корівчина — корівчи́на іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. корівчина — -и, ж., розм. Невелика чи поганенька корова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корівчина — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  4. корівчина — КОРІВЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика або поганенька корова. Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить (Мирний, II, 1954, 139); В нас була за лісом десятина. Ну, звичайно, шкапа й корівчина (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11). Словник української мови в 11 томах
  5. корівчина — Корівчи́на, -ни ж. Плоховатая корова. Корівчина була та стара, дак і загинула. Словник української мови Грінченка