корівчина

Значення в інших словниках

1. корівчина — корівчи́на іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. корівчина — КОРІВЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика або поганенька корова. Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить (Панас Мирний); Батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти – продав корівчину, а я пішов учитися... (М. Словник української мови у 20 томах
3. корівчина — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
4. корівчина — КОРІВЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика або поганенька корова. Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить (Мирний, II, 1954, 139); В нас була за лісом десятина. Ну, звичайно, шкапа й корівчина (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11). Словник української мови в 11 томах
5. корівчина — Корівчи́на, -ни ж. Плоховатая корова. Корівчина була та стара, дак і загинула. Словник української мови Грінченка