костомаха

КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХА зневажл.; МАСЛА́К (МАСЛЯ́К) (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри). Між наметами никали й гавкали собаки, витаскуючи з наметів шматки м'яса та кістки, що позоставались од панської вечері (І. Нечуй-Левицький); Слонова кістка; Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка); Вовк покинув костомаху — Й до коня зі всього маху (М. Стельмах); Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі (П. Панч).

СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: — Почекай. — Поглядає воїн скоса: — Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).