кострубатий

КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм., ТИРХА́ТИЙ діал.; КОСТРУБА́ТИЙ (про волосся, брови тощо); РОЗКО́ШЛАНИЙ, ПОКО́ШЛАНИЙ, ЗАКО́ШЛАНИЙ, СКО́ШЛАНИЙ, РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ розм., РОЗКОСМА́ЧЕНИЙ розм., РОЗКУ́ШКАНИЙ розм., СКОЛО́ШКАНИЙ розм., РОЗТІ́ПАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм., РОЗВИ́ХРЕНИЙ розм., ЗВИ́ХРЕНИЙ розм., РОЗБИ́ТИЙ розм. (який став кошлатим, розкошлатився); РОЗКУЙО́ВДЖЕНИЙ, СКУЙО́ВДЖЕНИЙ, ЗАКУЙО́ВДЖЕНИЙ, ПОКУЙО́ВДЖЕНИЙ, РОЗТРІ́ПАНИЙ, РОЗПА́ТЛАНИЙ розм., РОЗКУ́ДЛАНИЙ розм., ЗАКУ́ДЛАНИЙ розм., РОЗКУДЛА́ЧЕНИЙ розм., РОЗКУДО́ВЧЕНИЙ розм., ПОКУДО́ВЧЕНИЙ розм., РОЗКУ́ЧМАНИЙ розм., РОЗКУ́СТРАНИЙ розм., ЗАКУ́СТРАНИЙ (ЗАКУ́ШТРАНИЙ) розм., РОЗЧУ́ХРАНИЙ розм., РОЗКУ́ЙДАНИЙ діал. (перев. зі сплутаним, розтріпаним волоссям). Мати поцілувала його в кошлату голову (О. Гуреїв); Він у кошлатій бурці і в шляпі летів попереду своїх орлів (С. Скляренко); Як.. гляну на його здорові витрішкуваті очі, патлаті брови та чорну кудлату бороду, то мені все чогось здається, що то сидить дідько (І. Нечуй-Левицький); Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудласта вовна (М. Коцюбинський); Денис, повернувши кучмату голову до тепла, спить на кожусі (Григорій Тютюнник); Казились вітрюгани степові, І вили пси косматі (І. Муратов); У двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й довга фігура панотцева (М. Коцюбинський); Йому вчувається пісня голодного люду: ..чорні коряві руки, попечене обличчя, їх нечесані кустраті голови (Панас Мирний); Багнетів гострий блиск.. шапки кругом лахматі... (В. Сосюра); Розлога балка, Всюди до схилів туляться тісно ліплянки — Достоту тирхаті переполохані дрохви (І. Вирган); Рука командира лягла мені на кострубату голову (І. Цюпа); Молодий Горпищенко, озираючись, все бачить біля колодязя.. розкошланого, без картуза батька (О. Гончар); Ярослав засоромлено підводився, поправляв свою покошлану бороду (П. Загребельний); Хлопець.. швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (А. Хижняк); — Поможи, сестрице, — сказав поранений у плече солдат із скошланою рудою борідкою (Л. Первомайський); Наталя швидко підвелася, закинула за плечі розкошлачену косу (С. Васильченко); Вітер тріпав сколошканий чуб (Ю. Смолич); Пристав до нашого товариства.. худенький (навчитель) з розхристаною бородою (Лесь Мартович); Він ішов далі, простоволосий, з розвихреною світлою чуприною (А. Хижняк); Альберт Ейнштейн, знизавши плечима і покопирсавши п'ятірнею в звихреній зачісці, відштовхнувся від спогадів (Н. Рибак); Вбігла (Марина), похапцем, соромливо розбиту косу на голові підбирає (С. Васильченко); На порозі з'явився невеличкий сивий дідок із заспаними очима, з розкуйовдженою чуприною на голові (І. Шаповал); Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (С. Васильченко); На закуйовдженій, нечесаній голівці красувалося два реп'яхи (Л. Яновська); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав — незручно (О. Досвітній); В дверях з'явився чоловік з розтріпаним волоссям на голові (І. Нечуй-Левицький); На порозі з'явилася розпатлана Маріїна голова (П. Панч); Крізь хвіртку просунулася руда, розкудлана Цвяхова голова (І. Франко); З хати одчинилося вікно, визирнула закудлана та заспана голова (С. Васильченко); З хати напроти вийшов високий юнак з чорним, розкудлаченим, кучерявим чубом (О. Копиленко); Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Мирослав Ірчан); Хівря без корсета.., з покудовченим волоссям, без хустки (Грицько Григоренко); Хлопець стріпнув розкучманою "полькою" (Ю. Мушкетик); Червоний очіпок на розкустраній голові схилився набік (Панас Мирний); Сивувата голова Оксена, мов закуштрана мичка, запорошена остюками (І. Цюпа); Розчухраний, з піною на устах, задиханий, з переляканими очима, він міг вже самим своїм виглядом нагнати страху (Ірина Вільде); Марина тільки що встала й не вмивалася; очі в неї заспані, волосся розкуйдане (Панас Мирний).

НЕЗГРА́БНИЙ (про мову, твір і т. ін. — позбавлений майстерності, влучності, дотепності тощо), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОСТРУБА́ТИЙ, ДУБО́ВИЙ зневажл. Багато говорено про "бурлескність" Гребінчиного перекладу, де є такі справді, на наш сьогоднішній погляд, смішні й незграбні вислови (М. Рильський); Вірші його вийшли насмішкуваті і ущипливі, але зовсім недоладні (І. Нечуй-Левицький); Отут у цеху скажемо на початку одне одному кілька теплих слів, нескладних і неладних, проте добрих і дебелих, а потім зціпимо зуби й підемо працювати (Ю. Яновський); П'ять років війни повишкрібали з їхніх душ усі сентименти, і єдине, що їм залишилося, — це грубі, неоковирні слова (П. Загребельний); Лист вийшов трохи кострубатий, зате правильний (І. Микитенко); І під допитливим, гострим студентським поглядом рукопис.. заговорив зі своїм читачем дубовою.. мовою (О. Донченко).

ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ, ШЕРЕХА́ТИЙ, ШЕРХКИ́Й розм., ШЕРСТКИ́Й розм., ПРОДУ́БЛЕНИЙ розм., ДЕРЗКИ́Й розм., ШАРША́ВИЙ діал., РАПА́ТИЙ діал., РА́ПАВИЙ діал. Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (В. Собко); Вона сідає на ліжко і невідомо для чого гладить рукою парчеве, жорстке покривало (Н. Рибак); Не раз у хвилини скрути Порфирові лагідно лягала на голову кострубата дядькова рука (О. Гончар); По грубих полотняних сорочках, по чорних запрацьованих руках .. можна було пізнати, що то робітники (М. Коцюбинський); Перед тим, як сісти за столи, Мили руки батраки у дзбані, Шкарубкі, тверді, як постоли, Миті в полі десь у калабані (Д. Павличко); І він припав до зашкарублих уст сухими і пошерхлими устами (С. Голованівський); Марія підходить до своєї горьованої хати з невшитою стріхою; з любов'ю і трепетом торкається руками її шерхлих стін (М. Стельмах); По пришерхлій землі під парканом гупають і гупають кроки (А. Іщук); Ти.. змушений був постійно пригальмовувати і замалим не обмацувати пошерхлі муровані виступи стін на крутих поворотах (Ю. Андрухович); Яреськові.. рум'янець виступив на обшерхлому, блідому від хвилювання обличчі (О. Гончар); Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (О. Донченко); Шерехате та ворсисте, та розлоге, та густе зап'яло ліщину листя (Н. Забіла); Шкіра на його обличчі була шерхка й зеленувата, як засохлий лист лопуха (С. Скляренко); — А руки-руки! — каже (Мася). — Шерсткі та чорні! (А. Свидницький); Рожевими стрілками приснувши вгору, Ростуть і кущаться дерзкі пшениці (І. Вирган); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Л. Первомайський); Ці рапаті долоні ласкаво й гаряче гладили колись Маріїні щоки, плечі (Р. Іваничук); Старий довго милив загорілу на сінокосі шию.., рапавою плитою відтирав зчорнілі потріскані ступні (І. Чендей).