кострубатий

КОСТРУБА́ТИЙ, а, е.

1. Який має нерівну поверхню; шорсткий.

Одарка вийшла з хати і простягла руку до старого кострубатого стовбура сухої груші (І. Нечуй-Левицький);

Він [берег] має вигляд сірого коржа, спеченого на сонці, порепаного й кострубатого (О. Донченко);

Передо мною лугова Вузенька стежка, тільки не гладенька, А кострубата (І. Вирган);

Розташувались тут же, біля річки, під дощем, на кострубатому камінні (О. Гончар);

Мати поклала свою кострубату долоню на моє спітніле чоло, погладила шершавими пальцями (К. Гриб);

// Нерівний, покручений.

Скоро вишикувалась колона – довга, темна, кострубата (А. Хорунжий).

2. перен. Невправний, незграбний, недоладний (про стиль, мову і т. ін.).

Лист вийшов трохи кострубатий, зате правильний (І. Микитенко);

[Передрягін:] Ми з Зоєю перекладаємо п'єси для театру .. Ну, мова в мене, звісно, важка, кострубата, я ж математик (І. Кочерга);

Невідредагований, кострубатий стиль, виправлення, закреслення та інші помітки в тексті наводять на думку, що “Біографічні дані” – це чернетка (О. Шугай);

Назви більшості з предметів посуду я знаю лише німецькою, тому мушу вживати якісь кострубаті конструкції (Н. Сняданко).

3. Кошлатий, розкуйовджений, наїжачений (про волосся, брови і т. ін.).

З-під білих кострубатих брів .. визирають добрі, а лукаві очі (М. Коцюбинський);

Злегка пригорблений, з мутними, пивними очима, їжакуватим, твердим, кострубатим волоссям, грубими губами .. Його вік годі було збагнути (Б. Антоненко-Давидович);

Рука командира лягла мені на кострубату голову (І. Цюпа).

4. Кривий, покручений (про кінцівки перев. людини).

По якійсь хвилині взяв [Петро] своєю кострубатою рукою за хлопців чуб і повернув до себе (І. Багряний);

Плутаючись кострубатими пальцями в довгих шинельних рукавах, почав [єфрейтор] незграбно розгортати наші папери (Б. Антоненко-Давидович);

Стара пані примостилася на самий краєчок і обома руками досить зворушливо допомогла своїм кострубатим ніжкам прийняти відповідну “світську” позу (І. Роздобудько).