кощавий
КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Це була стара дівка, до неможливого кістлява і з лорнетом (З. Тулуб); Його мати, худа костиста особа, стріляла за ним лютими очима (О. Кобилянська); Кощаве обличчя старого було спокійне (К. Гордієнко); Незабаром з'явився маслакуватий кривоклубий кінь (М. Стельмах); Їздовий — сивий, сухокостий гуцул, загорнутий, наче в рурку, в широчезний пояс (І. Волошин); Худокосте, захмарене дідове лице ясніло під сивим, гей вишневий цвіт, волоссям (Марко Черемшина); Шкапи були все захуджені, миршаві, сухоребрі (І. Нечуй-Левицький); З худоребрих тіл скинуть селянське дрантя.. і кожному, як записано у протоколі, дадуть по сто різок (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- кощавий — коща́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- кощавий — див. КІСТЛЯВИЙ. Словник синонімів Караванського
- кощавий — див. розлогий; худий Словник синонімів Вусика
- кощавий — -а, -е. Сухорлявий, худий, кістлявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кощавий — КОЩА́ВИЙ, а, е. Сухорлявий, худий, кістлявий (про людину). Був [Михайло] .. високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий (Марко Вовчок); Кощавий грек уклякнув перед царем (І. Білик); Кощавий, жилавий, без жодної натуги Остап хилиться в лад із косою (К. Словник української мови у 20 томах
- кощавий — Коща́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кощавий — КОЩА́ВИЙ, а, е. Сухорлявий, худий, кістлявий. Був [Михайло].. високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий (Вовчок, І, 1955, 217); Кощавий, жилавий, без жодної натуги Остап хилиться в лад із косою (Горд. Словник української мови в 11 томах
- кощавий — Кощавий, -а, -е Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. ІІ. 137. Словник української мови Грінченка