1. Словник синонімів української мови

кресонути

БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСНУ́ТИ (ПОЛОСОНУ́ТИ підсил.) розм. (про джерело світла — спалахнути, освітивши що-небудь смугами). Блиснув у долині здоровий широкий ставок край села Фурсів, неначе скло, обсипане срібним світом (І. Нечуй-Левицький); Мигнула блискавка, знову ударив грім (А. Шиян); Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум'ям сніги (І. Цюпа); І вмить над верхіттям зеленої пальми Нагострений ніж блисконув (П. Грабовський); Потім ми почули, як.. розірвалася граната, ..палахнула світлом друга граната (Ю. Яновський); Шаблі кіннотників миготливо зблиснули (Ю. Смолич); Світло від фар полоснуло по ярузі і згасло (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. бли́скати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кресонути — кресону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кресонути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  3. кресонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до креснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кресонути — КРЕСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, чим і без дод., розм. Підсил. до кресну́ти. Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (О. Донченко); Кінь з вершником став дибки, вершник захарчав, наче звір, кресонув огнем і почав розвертатися (В. Словник української мови у 20 томах
  5. кресонути — креса́ти / кресону́ти очи́ма. Гнівно, сердито дивитися, поглядати. Павло кресонув очима на Чумачиху, стиснув кулаки під столом (В. Кучер); А на сходці в селі Він піднявся, похмурий і грізний. Кресонувши очима, .. хрипло сказав: — Отака моя, хлопці, пісня: Признавайтесь, де хліб (Б. Олійник). Фразеологічний словник української мови
  6. кресонути — КРЕСОНУ́ТИ, ну, непі, док,, перех. і неперех., розм. Підсил. до кресну́ти. Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (Донч., III, 1956, 456); Кресонув [Петро] по скроні жандарма, що стояв у дверях, прожогом вискочив на сходи (Рибак, Дніпро, 1953, 64). Словник української мови в 11 томах