кресонути

Значення в інших словниках

1. кресонути — кресону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. кресонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до креснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кресонути — КРЕСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, чим і без дод., розм. Підсил. до кресну́ти. Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (О. Донченко); Кінь з вершником став дибки, вершник захарчав, наче звір, кресонув огнем і почав розвертатися (В. Словник української мови у 20 томах
4. кресонути — креса́ти / кресону́ти очи́ма. Гнівно, сердито дивитися, поглядати. Павло кресонув очима на Чумачиху, стиснув кулаки під столом (В. Кучер); А на сходці в селі Він піднявся, похмурий і грізний. Кресонувши очима, .. хрипло сказав: — Отака моя, хлопці, пісня: Признавайтесь, де хліб (Б. Олійник). Фразеологічний словник української мови
5. кресонути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
6. кресонути — КРЕСОНУ́ТИ, ну, непі, док,, перех. і неперех., розм. Підсил. до кресну́ти. Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (Донч., III, 1956, 456); Кресонув [Петро] по скроні жандарма, що стояв у дверях, прожогом вискочив на сходи (Рибак, Дніпро, 1953, 64). Словник української мови в 11 томах