1. Словник синонімів української мови

креснути

БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСНУ́ТИ (ПОЛОСОНУ́ТИ підсил.) розм. (про джерело світла — спалахнути, освітивши що-небудь смугами). Блиснув у долині здоровий широкий ставок край села Фурсів, неначе скло, обсипане срібним світом (І. Нечуй-Левицький); Мигнула блискавка, знову ударив грім (А. Шиян); Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум'ям сніги (І. Цюпа); І вмить над верхіттям зеленої пальми Нагострений ніж блисконув (П. Грабовський); Потім ми почули, як.. розірвалася граната, ..палахнула світлом друга граната (Ю. Яновський); Шаблі кіннотників миготливо зблиснули (Ю. Смолич); Світло від фар полоснуло по ярузі і згасло (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. бли́скати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. креснути — кре́снути дієслово недоконаного виду про кригу кресну́ти дієслово доконаного виду до креса́ти Орфографічний словник української мови
  2. креснути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  3. креснути — I кр`еснути-не, недок. Тріскаючись, ламаючись, зрушувати з місця (про кригу). II кресн`ути-ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до кресати 1), 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. креснути — КРЕ́СНУТИ, не, недок. Тріскаючись, ламаючись, зрушувати з місця (про кригу). Крига почала креснути (Сл. Б. Грінченка). КРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що, чим, рідко чого і без дод. Однокр. до креса́ти... Словник української мови у 20 томах
  5. креснути — КРЕ́СНУТИ, не, недок. Тріскаючись, ламаючись, зрушувати з місця (про кригу). Крига почала креснути (Сл. Гр.). КРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до креса́ти 1, 2, 4. Чумак.. Словник української мови в 11 томах
  6. креснути — Кресати, крешу, -шеш, одн. в. креснути, -сну, -неш гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать. Словник української мови Грінченка