1. Словник синонімів української мови

криміналіст

ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець). Ішли (люди), прочісуючи кожне міжряддя, де міг притаїтись злочинець (О. Гончар); У кожному новому творі шукав (Булгарін) кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (О. Полторацький); (Маня:) Прокуратор, урядуй далі, — яку кару виносиш для того переступника? (І. Франко); Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Яновська); Почала (Тамара) їсти бурду, принесену двома кримінальниками у брудному відрі (А. Хижняк); — Бандит, криміналіст,.. — лаявся (Ференц) (О. Гончар); Вранці тільки печеним хлібом запахне — по шляху заманячить сіра пляма. Ближче — росте. Карники... (А. Головко). — Пор. 2. винува́тець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. криміналіст — криміналі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. криміналіст — -а, ч. 1》 Фахівець із криміналістики. 2》 розм. Те саме, що кримінальник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. криміналіст — КРИМІНАЛІ́СТ, а, ч. 1. Фахівець із криміналістики. Їй доведеться палити наркотичні сигарети .. А цього вистачить для криміналіста, щоб визначити наявність і тип наркотику... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. криміналіст — Криміналі́ст, -та; -лі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. криміналіст — КРИМІНАЛІ́СТ, а, ч. 1. Фахівець із криміналістики. Професія криміналіста не з легких. Вона потребує вдумливості, терпіння (Веч. Київ, 10.III 1967, 3). 2. розм. Те саме, що криміна́льник 1. — Бандит [Салаші], криміналіст, німецький наймит! — ..лаявся [Ференц] (Гончар, III, 1959, 228). Словник української мови в 11 томах