кровити
ЗАКРИВА́ВЛЮВАТИ (заливати, забризкувати кров'ю), КРИВА́ВИТИ, ОБАГРЯ́ТИ поет., уроч., КРОВИ́ТИ рідко, КРОВ'ЯНИ́ТИ рідко, ЗАКРО́ВЛЮВАТИ рідко. — Док.: закрива́вити, скрива́вити, обагри́ти, окрови́ти, скров'яни́ти, закрови́ти. Біля неї (гармати) лежали вбиті; відповзали поранені, приминаючи і закривавлюючи траву (М. Стельмах); А в неї під пахвою рана Кривавить пов'язку тугу (В. Бичко); Як ударив Помазанець Кілком по височку, Враз окровив Маріяні Плаття і сорочку (дума); Тупа ворожа сила Отрути повіддю лилась, Маляток білих кров'янила, Дівчат неволею душила (М. Рильський); Вадим Шостопалько вистрілив з офіцерового маузера просто йому в лице.. Постріл не був точним, закровив щоку, налякав (І. Ле).
КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В. Кучер); Кривавилась рана... (І. Нехода); Затоптавши чорним порохом виразки, які й досі кровоточили, він приліг на лаві (П. Панч); Синяки не кровили, здуваючись кругами, перев'язувати їх не поспішали (І. Ле).
Значення в інших словниках
- кровити — крови́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- кровити — -влю, -виш; мн. кровлять; недок., розм., рідко. Те саме, що кривавити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кровити — КРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. кровля́ть; недок., розм. Те саме, що крива́вити 1. Говорити [Юхан] не міг – губи кровили (П. Автомонов); Шкіра на вилицях і на носі в нього тріскалась і кровила, довго не загоювалась (Ю. Словник української мови у 20 томах
- кровити — КРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. кровля́ть; недок., розм., рідко. Те саме, що крива́вити 2. Рану печінки майже неможливо з’єднати швами. Тендітна тканина розповзається, кровить (Наука.., 6, 1966, 23). Словник української мови в 11 томах