1. Словник синонімів української мови

крякати

КВА́КАТИ (про жаб — уривчасто кричати), КУ́МКАТИ, КРУ́МКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ підсил., КРЯ́КАТИ, РЕ́ХКАТИ діал. — Док.: ква́кнути, ку́мкнути, кру́мкнути, кря́кнути. (Горнов:) Жаби квакають (М. Кропивницький); На ставку кумкали жаби (Н. Рибак); На озері крумкають жаби (В. Кучер); В ставку голосно кректали жаби (М. Коцюбинський); Жаби крекочуть — на сухоліття (К. Гордієнко); А жаби крякают, гудуть (Т. Шевченко).

КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо — кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше), КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИ розм., КАВЧА́ТИ розм. (про ворон). — Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути (кру́кнути), кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Сосюра); Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Ю. Смолич); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавкають, мекечуть Всіма голосами (П. Гулак-Артемовський); Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис).

КРЯ́КАТИ (про качок — кричати, видавати звук "кря-кря"), КА́ХКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ. — Док.: кря́кнути, ка́хнути. Там крижні крякають у ситняках (М. Рильський); В очеретах лякливо кахкали лиски (О. Досвітній); Звуки, що їх давала помпа, були подібні, ніби кректала качка (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крякати — кря́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. крякати — крякаю, крякаєш і крячу, крячеш, недок. 1》 Видавати звуки "кря-кря" (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу. 3》 рідко. Те саме, що квакати; кректати (у 2 знач.). 4》 тільки крякаю, крякаєш і т. д. Те саме, що кректати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крякати — див. горланити Словник чужослів Павло Штепа
  4. крякати — КРЯ́КАТИ, кря́каю, кря́каєш і кря́чу, кря́чеш, недок. 1. Видавати звуки “кря-кря“ (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.)). Убрався між ворони і крякай як вони (приказка); На стрісі .. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Словник української мови у 20 томах
  5. крякати — Кря́кати, кря́чу, -чеш, -чуть і кря́каю, -каєш, -кають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. крякати — КРЯ́КАТИ, кря́каю, кря́каєш і кря́чу, кря́чеш, недок. 1. Видавати звуки «кря-кря» (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.). Убрався між ворони і крякай як вони (Номис, 1864, № 5880); На стрісі.. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. крякати — Кря́кати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. Словник української мови Грінченка