1. Словник української мови в 11 томах

крякати

КРЯ́КАТИ, кря́каю, кря́каєш і кря́чу, кря́чеш, недок.

1. Видавати звуки «кря-кря» (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.).

Убрався між ворони і крякай як вони (Номис, 1864, № 5880);

На стрісі.. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр., XIII, 1954, 94);

Стало чуть, як гайвороння кряче, Ворушачи.. гілля дібров (Бажан, Роки, 1957, 228).

2. перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу.

— Журно! — промовила [мати],— все думається.. Та ще й сон такий бачила сю ніч.. Поганий сон, сину! — Ат, не крякайте, мамо! (Головко, І, 1957, 69).

3. Видавати звуки «кря-кря» (про качок); кахкати.

За городом качки пливуть. Каченята крячуть (Укр.. лір. пісні, 1958, 203);

Там лиски чорніють. Там крижні крякають у ситняках,— І так щодня (Рильський, І, 1956, 76).

4. рідко. Те саме, що ква́кати; кректати (у 2 знач.).

Сова З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть (Шевч., II, 1953, 16);

Десь за Россю на болоті крякали жаби (Н.-Лев., І, 1956, 62).

5. тільки кря́каю, кря́каєш і т. д. Те саме, що кректа́ти 1.

Демид Пампушка, слухаючи [Оврама], аж підстрибував од нетерплячки, аж крякав басом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 268);

Дзвеніли чарки, .. захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Кол., Терен.., 1959, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крякати — кря́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. крякати — крякаю, крякаєш і крячу, крячеш, недок. 1》 Видавати звуки "кря-кря" (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу. 3》 рідко. Те саме, що квакати; кректати (у 2 знач.). 4》 тільки крякаю, крякаєш і т. д. Те саме, що кректати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крякати — див. горланити Словник чужослів Павло Штепа
  4. крякати — КРЯ́КАТИ, кря́каю, кря́каєш і кря́чу, кря́чеш, недок. 1. Видавати звуки “кря-кря“ (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.)). Убрався між ворони і крякай як вони (приказка); На стрісі .. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Словник української мови у 20 томах
  5. крякати — КВА́КАТИ (про жаб — уривчасто кричати), КУ́МКАТИ, КРУ́МКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ підсил., КРЯ́КАТИ, РЕ́ХКАТИ діал. — Док.: ква́кнути, ку́мкнути, кру́мкнути, кря́кнути. (Горнов:) Жаби квакають (М. Кропивницький); На ставку кумкали жаби (Н. Словник синонімів української мови
  6. крякати — Кря́кати, кря́чу, -чеш, -чуть і кря́каю, -каєш, -кають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. крякати — Кря́кати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. Словник української мови Грінченка