куншт

МАЛЮ́НОК (зображення предмета на площині, зроблене олівцем, пером, фарбами тощо), МАЛЮВА́ННЯ, КУНШТ заст., ОБРАЗО́К заст., МА́ЛЕВО діал.; КАРТИ́НА (твір живопису, намальований перев. фарбами на полотні, картоні, дошці тощо); ПОЛОТНО́, ПОЛО́ТНИЩЕ (звичайно на тканині); МІНІАТЮ́РА (невеликого розміру). Ми знаємо ряд малюнків і офортів Шевченка, де.. відтворені окремі епізоди з історії Хмельницького і Хмельниччини (М. Рильський); Ось привезли і малювання Роботи первіших майстрів (І. Котляревський); А скільки образків версальських, Малярських кунштів і божків (П. Гулак-Артемовський); Ідоли і малюнки первісних людей часто були намальовані різними барвами, але, звісно, те малево було дуже невеликого хисту (Леся Українка); Хата простора, чиста.. по стінах під склом картини (Панас Мирний); Величні красоти гірської природи показано на численних полотнах (О. Ільченко); На коминку багато ескізів, мініатюр і всякої скульптури (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куншт — куншт іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. куншт — -а, ч., заст. Малюнок, картинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куншт — КУНШТ, а, ч., заст. Малюнок, картинка. А що ж то у його будинках Добра й худобоньки було!.. А скільки образків версальських, Малярських кунштів і божків (П. Словник української мови у 20 томах
  4. куншт — куншт майстерність (ст): Репортер “Вечірньої газети” зробив із нього простонапросто генія поліційного куншту, в порівнянні з яким усякі там Пінкертони чи Шерлок-Голмси були смішними нулями (Керницький) ◊ ви́щий куншт найвищий клас, ґатунок (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. куншт — 1) малюнок, картина, прикраса 2) умілість, мистецтво, жартівливий твір, майстерність; фокус (польське kunszt) Словник застарілих та маловживаних слів
  6. куншт — КУНШТ, а, ч., заст. Малюнок, картинка. Опріч образів висіли ще на стінах деякі куншти: два козаки тягаються за чуби, а внизу підписано: «Два дурні б’ються, а третій дивиться» (Стор., І, 1957, 234). Словник української мови в 11 томах