курувати

ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИ рідко, ЛІКАРЮВА́ТИ розм., ГО́ЇТИ розм. рідше, КОРУВА́ТИ діал., КУРУВА́ТИ діал. — Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю. Смолич); Доктор Фішер лічив хворих із сорок літ (О. Маковей); Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир (Словник Б. Грінченка); Об'явіть, будь ласка, землякам, чи не схоче хто у нас (у Миргороді) лікарювати (В. Самійленко); Дід пам'ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук — ото був превеликий знахар! (Б. Грінченко); Се (істерія) річ не така-то страшна, хоч і загайна, бо корувати її треба гігієною та водою (Леся Українка); Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує (С. Руданський). — Пор. виліко́вувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курувати — Курува́ти: — лікувати [27] Словник з творів Івана Франка
  2. курувати — курува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. курувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, заст. Лікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. курувати — КУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без прям. дод., заст. 1. Лікувати. Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує (С. Руданський); Припало лікареві курувати одного хворого, що слабував на ногу (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Словник української мови у 20 томах
  5. курувати — КУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, заст. Лікувати. Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ. Ба, і ксьондз хорує (Рудан., Співомовки.., 1957, 26). Словник української мови в 11 томах