1. Словник синонімів української мови

кутуляти

ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док.: прожува́ти, пережува́ти, перем'я́ти, перемня́ти, розжува́ти, перете́рти. Іван Зубов відломив шматок хліба, почав жувати скоринку (В. Кучер); Солодко мружачи очі, (корови) пережовували свіжий еспарцет (П. Оровецький); І з виду він більше походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо,.. широка челюсть, не перестаючи, ходором ходила, наче переминала жвачку (О. Стороженко); У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали роти (І. Нечуй-Левицький); Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Ю. Збанацький); Прив'язана до саней дядька Трохима, вона (коняка), похнюпившись, перетирала сіно (М. Стельмах); Чутно, як сопуть ситі воли, жвакуючи росяну траву (М. Коцюбинський); Тисяцький князя Вячеслава Іванко мовчки кутуляв собі твердий шматок м'яса і в розмову не встрявав (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутуляти — кутуля́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. кутуляти — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. кутуляти — -яю, -яєш, недок., перех., діал. Жувати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кутуляти — КУТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що, розм. 1. Жувати (у 1 знач.). Дід одійшов, узяв клунок і приніс до куреня. Вийняв пиріг, дав малому, а недоїдений сам почав кутуляти (Панас Мирний); Артем мовчав. Словник української мови у 20 томах
  5. кутуляти — КУТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Жувати (у 1 знач.). Дід одійшов, узяв клунок і приніс до куреня. Вийняв пиріг, дав малому, а недоїдений сам почав кутуляти (Мирний, І, 1954, 170); Артем мовчав. Словник української мови в 11 томах
  6. кутуляти — Кутуля́ти, -ля́ю, -єш гл. Плохо жевать (напр. о беззубомъ). Вона не їсть, а кутуля, як та баба. Кобеляк. у. Хліб — як сухарь сухий, насилу кутуляв його Чіпка. Мир. ХРВ. 179. Словник української мови Грінченка