1. Словник української мови Грінченка

кутуляти

Кутуля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Плохо жевать (напр. о беззубомъ). Вона не їсть, а кутуля, як та баба. Кобеляк. у. Хліб — як сухарь сухий, насилу кутуляв його Чіпка. Мир. ХРВ. 179.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутуляти — кутуля́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. кутуляти — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. кутуляти — -яю, -яєш, недок., перех., діал. Жувати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кутуляти — КУТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що, розм. 1. Жувати (у 1 знач.). Дід одійшов, узяв клунок і приніс до куреня. Вийняв пиріг, дав малому, а недоїдений сам почав кутуляти (Панас Мирний); Артем мовчав. Словник української мови у 20 томах
  5. кутуляти — ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док. Словник синонімів української мови
  6. кутуляти — КУТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Жувати (у 1 знач.). Дід одійшов, узяв клунок і приніс до куреня. Вийняв пиріг, дав малому, а недоїдений сам почав кутуляти (Мирний, І, 1954, 170); Артем мовчав. Словник української мови в 11 томах