ламання

ЛАМА́ННЯ (поділ чогось на частини шляхом згинання або биття), ЛО́МКА, ЗЛА́МУВАННЯ, ТРО́ЩЕННЯ (перев. чогось крихкого, ламкого на дрібні шматки). Вхопив (о. Артемій) в долоню перо і з усієї сили поставив точку. ..Такі точки з ламанням пер ставлять бурсаки, тоді як скінчать останній писаний екзамен перед вакаціями (І. Нечуй-Левицький).

РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко. Потреба собору, потреба краси, так само, як і огида до руйнування, видно, завжди жевріла в цих людях, будівничих за покликанням (О. Гончар); Багато пам'яток вони (Яворницький і Рейнгард) взяли на облік і зберегли від руйнації (І. Шаповал); Прикубанські степи заселялись запорожцями після січової руїни (М. Коцюбинський); Розвал радянської імперії — це перемога поневолених народів (з газети); Деякі (монголи) попадали в правдиву манію вбивання та нищення (І. Франко); Зруйновані ми.. Широкою рікою розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю (І. Франко); Дорогою співали пісень про ламання "високих замків", пробивання "кам'яних стін", доставання "красної дівиці" (з науково-популярної літератури); Розбивання машин; Розвалювання будинків; Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ламання — лама́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ламання — -я, с. Дія за знач. ламати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ламання — ЛАМА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лама́ти. Такі точки з ламанням пер ставлять бурсаки, тоді як скінчать останній писаний екзамен (І. Нечуй-Левицький); Ні, мало і сліз тих, і слів, і думок, і серця стискання, і болю, й ламання у розпачі рук, і стогнання, і мук. Словник української мови у 20 томах
  4. ламання — Лама́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ламання — ЛАМА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лама́ти. Такі точки з ламанням пер ставлять бурсаки, тоді як скінчать останній писаний екзамен (Н.-Лев., IV, 1956, 165); Ламання каменю вимагало не тільки великої фізичної сили, а й певної спритності (Таємн. Словник української мови в 11 томах
  6. ламання — Лама́ння, -ня с. 1) Ломъ, разломъ, ломаніе, разламываніе. 2) Нарушеніе, несоблюденіе. І в ламанні свого слова попадуться нечестиві. К. Псалт. 135. 3) Ломота. Ламаня ма в кістю. Вх. Уг. 249. Словник української мови Грінченка