ласогуб

ЛАСУ́Н (той, хто любить ласощі), ЛАСОЛЮ́Б, ЛАСІ́Й розм., ЛАСОЛЮ́БЕЦЬ розм., ЛАСОГУ́Б розм., ЛАГОМИ́НЕЦЬ розм. рідко, ЛАСА́Ч діал.; СОЛОДІ́Й розм. (той, хто любить солодке). Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (О. Копиленко); Ласії вина.. не розуміють, що найкоштовніший трунок у світі — тиша (Н. Рибак); А страшний ласач патлатий учаща та й учаща мед собі поволі й по роздоллі (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ласогуб — ласогу́б іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. ласогуб — див. звабник; ласун Словник синонімів Вусика
  3. ласогуб — -а, ч., розм. Те саме, що ласолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ласогуб — ЛАСОГУ́Б, а, ч., розм. Те саме, що ласолю́б. Діти – великі ласогуби. Словник української мови у 20 томах
  5. ласогуб — ЛАСОГУ́Б, а, ч., розм. Те саме, що ласолю́б. Діти — великі ласогуби. Словник української мови в 11 томах
  6. ласогуб — Ласогуб, -ба м. Лакомка, любящій хорошо покушать. Кремен. у. Словник української мови Грінченка