1. Словник синонімів української мови

лебединий

БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙ підсил., СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙ підсил., СНІ́ЖНИЙ (СНІЖНИ́Й рідше) підсил. поет., ЛЕБЕДИ́НИЙ поет.; МОЛО́ЧНИЙ, КРЕЙДЯНИ́Й (матово-білий); МАРМУРО́ВИЙ (звичайно про шкіру людини — білий і гладкий, як мармур); ЛІЛЕ́ЙНИЙ поет. (звичайно про шкіру людини); Я́СНИ́Й розм. (про хліб). Олюся лежала у білому вбранні на столі, і дві свічки танули їй у головах (В. Підмогильний); Фіранки на вікнах, мережива на подушечках — все білосніжне, аж відлякує чистотою (О. Гончар); Стіл у кімнаті, як у велике свято, був застелений сніжно-білою скатертиною (Ірина Вільде); Негр. Білий ряд зубів і сніжні білки очей на квадраті чорного обличчя (В. Собко); В кімнаті спокійно, тихо, за вікнами — світла, лебедина ніч (О. Гуреїв); Надворі — молочний день; білі, пухкі хмари вкутали небо, пливуть і наче не пливуть (Є. Гуцало); Анатолеве обличчя біле, майже крейдяне (Я. Качура); Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів'ям, у коштовному хутрі, на оксамитовому сидінні карети, вона скидалась на царівну (Н. Рибак); І Лейяніта раз прийшла й біля колон у хмарі мене раптово обняла лілейними руками... (В. Сосюра). — Пор. 1. біля́вий, біля́стий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лебединий — лебеди́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лебединий — ЛЕБЕДИНИЙ – ЛЕБЕДЯЧИЙ Лебединий. 1. Який стосується лебедя, належний йому: лебединий пух, лебедині крила. 2. Який чимось нагадує лебедя; такий, як у лебедя: лебедина шия, лебедина пісня. Лебедячий. Те саме, що лебединий 1. Літературне слововживання
  3. лебединий — [леибеидинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. лебединий — -а, -е. 1》 Прикм. до лебідь 1). 2》 Який чим-небудь нагадує лебедя (у 1 знач.); такий, як у лебедя. || Білий, як у лебедя. Лебедина пісня — останній твір; останній вияв таланту, діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лебединий — ЛЕБЕДИ́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до ле́бідь 1. Долини й гори були засипані свіжим білим снігом, неначе лебединим пухом (І. Нечуй-Левицький); Князь лежав на тапчані, покритім шкурою лева. Не любив пухів лебединих, ні одрів зі слонової кості (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. лебединий — лебеди́на пі́сня; лебеди́ний спі́в чия, чий, кого. Останній (перев. найзначніший) твір, вияв таланту або здібностей кого-небудь. (Світловидов:) Я всю душу вклав у цей проект!.. Він мені навіть уві сні ввижається: чи тому, що старість, чи, може, це вже моя лебедина пісня?.. (Я. Баш). Фразеологічний словник української мови
  7. лебединий — Лебеди́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лебединий — ЛЕБЕДИ́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до ле́бідь 1. Долини й гори були засипані свіжим білим снігом, неначе лебединим пухом (Н.-Лев., III, 1956, 142); Лебедині крила— хмари в вишині (Сос., Солов. далі, 1957, 117). 2. Який чим-небудь нагадує лебедя (у 1 знач. Словник української мови в 11 томах
  9. лебединий — Лебединий, -а, -е Лебяжій. Стор. II. 25. Дай тобі, Боже, лебединий вік. Ном. Словник української мови Грінченка