легковірний
ДОВІ́РЛИВИЙ (який легко довіряє, схильний довіряти), ЛЕГКОВІ́РНИЙ, ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) заст. Довірливі дівчата стали, не сміють хлопця вивірить — щиро він кохає чи прихитрюється (К. Гордієнко); Сташка не раз дивувалась, які ті хлопці неглибокі в своєму самолюбстві, які до смішного легковірні (Ірина Вільде); Необачна, ймовірна, вона заплуталася, як та муха, у павутинні лукавих порад (Л. Яновська).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легковірний — легкові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- легковірний — див. ДОВІРЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- легковірний — -а, -е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легковірний — ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. [Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (І. Франко); Добрий хлопчисько, тільки легковірний (Б. Словник української мови у 20 томах
- легковірний — ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. [Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (Фр. Словник української мови в 11 томах