1. Словник української мови в 11 томах

легковірний

ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий.

[Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (Фр., IX, 1952, 76);

Не думав і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (Головко, II, 1957, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легковірний — легкові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легковірний — див. ДОВІРЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. легковірний — -а, -е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легковірний — ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. [Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (І. Франко); Добрий хлопчисько, тільки легковірний (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. легковірний — ДОВІ́РЛИВИЙ (який легко довіряє, схильний довіряти), ЛЕГКОВІ́РНИЙ, ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) заст. Довірливі дівчата стали, не сміють хлопця вивірить — щиро він кохає чи прихитрюється (К. Словник синонімів української мови