1. Словник синонімів української мови

лелека

ЛЕЛЕ́КА (великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом і довгими ногами), ЧОРНОГУ́З, БУ́СЕЛ (БУ́СОЛ), БУЗЬКО́ діал., ГА́ЙСТЕР діал., БУ́ШЕЛЬ діал., ЖАБОЇ́Д діал., БОЦЮ́Н діал., БОЦЯ́Н діал., ДЗЬОБУ́Н діал. На гнізда повернулися лелеки, птахів зігріла рідна сторона (Д. Луценко); У небі над селом кружляли з клекотом чорногузи (М. Томчаній); Над селом, високо в блакитному небі пролітає бусел з вужем у дзьобі (Ф. Бурлака); Вісник моєї мандрівки крилатий, Бусол, до вас полетів... (М. Нагнибіда); Полетів він (горобчик) геть аж на болото, а там ходив бузько і жаб ловив (Леся Українка); Чи гайстер то, чи то баклан Далеко чорніє? (Д. Мордовець); Здалека чується — клекоче орел, лопотить своїм носом бушель, сова стогне божевільним реготом, кряче ворон (Панас Мирний); Жабоїд прилетів — щастя приніс (Словник Б. Грінченка); Довгошиїй боцюн стрельнув раз-другий червоним дзьобом, зірвався і важко полетів (Є. Гуцало).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лелека — (великий перелітний птах) чорногуз, бусел, діал. бузько. Словник синонімів Полюги
  2. лелека — леле́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. лелека — див. БУЗЬКО. Словник синонімів Караванського
  4. лелека — [леилека] -кие, д. і м. -ец'і, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
  5. лелека — -и, ч. і ж. Великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довгими ногами; боцун, бузько, гайстер, чорногуз та ін. || рідко. Про такого птаха-самця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лелека — ЛЕЛЕ́КА, и, ч. і ж. Великий перелітний птах родини лелекових із довгим прямим дзьобом та довгими ногами. На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки – самець і самка (О. Словник української мови у 20 томах
  7. лелека — Леле́ка, -ки, -ці; -ле́ки, -ле́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лелека — ЛЕЛЕ́КА, и, ч. і ж. Великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довгими ногами. Доля Жабам догодила — Лелеку королем зробила (Гл., Вибр., 1951, 123); На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки — самець і самка (Довж. Словник української мови в 11 томах
  9. лелека — Леле́ка, -ки ж. Аистъ, Ciconia. Облітав сердега море й землі, як лелека. Мкр. Н. ум. леле́чка. ув. леле́чище. Словник української мови Грінченка