любка

КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк., СОЛОДЯ́ТКО фольк., ЛА́ДА фольк. Це тільки в юності думається, що твоя кохана залишиться однаковою на все життя (М. Стельмах); Грай, дуда моя кленова, як не грала ти давно, щоб для любої розмови мила глянула в вікно (В. Сосюра); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... (К. Герасименко); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (І. Гончаренко); З колодниками гнали його по етапу, а за ним пішла і його любов — його дівчина (М. Стельмах); Земля назустріч йому кидала фіміамом туманів своїх і ніжно дихала, як засоромлена коханка (В. Винниченко); (Василь:) Он-он де те віконечко, ..там моє вірне кохання сидить, мене дожидає (Панас Мирний); — Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою — засилаю сватів (Ю. Збанацький); Ми кохались не так, Як кохається всяк, — Я та любонька Аннабель-Ді (П. Грабовський); Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Ф. Бурлака); — Возьми, сину, нагайку-дротянку, Провчи, сину, свою милоданку (П. Чубинський); Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (П. Чубинський); Коли б мені новий човник Та новеє ще й веселечко — Сів би поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (пісня); — Введи у дім дружину собі, ладу (Л. Костенко).

КОХА́НКА (жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком), ЛЮ́БКА розм., ПОЛЮБО́ВНИЦЯ розм., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́СКА діал. Став вимагати (пан), щоб малював його утриманок, яких було... Ат, що лічити чужих коханок!.. (Вас. Шевчук); А по селу пішла неслава Правдива і тому страшна. Отак мене взяла смаглява Газдиня, любка і... жона (Д. Павличко); — Хочете мене любити, любіть мене й ходіть до мене.. А оповістити себе вселюдно вашею полюбовницею я не хочу (І. Нечуй-Левицький); Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Ф. Бурлака); Марусяк відчував осібний якийсь присмак, що от, мовляв, маючи там десь попадю — не кого-небудь! — все ж іде до другої любаски (Г. Хоткевич).

I. ЛЮ́БКА розм. (пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки), ЛЮ́БОНЬКА поет. пестл., ЛЮ́БОЧКА поет. пестл. — Розкажи ж нам, Одарочко, усі пригоди свої, любко! — кажу їй (Марко Вовчок); — Любонько, але ж я говорив... ти мене неправильно зрозуміла, — Ясень проводить обережно рукою по її розкустраних куделиках (Ю. Бедзик); — Шош (що ж) ти, любочко, .. будеш робити? — питала вона іноді Марусю, звертаючися до неї по-материнському, на "ти" (Г. Хоткевич).

II. ЛЮ́БКА (рослина родини зозулинцевих із запашними білими або зеленкуватими квітками), ЛЮ́БОЧКА, НІЧНА́ ФІА́ЛКА. Майже зникли в лісах купальниця, любка дволиста, конвалія (з журналу); Хто не знає запашної нічної фіалки (любки дволистої), пурпурових або лілових зозуленців, яскравих венериних черевичків! ... (з газети).