любка

лю́бка

I -и, ж., розм.

1》 Кохана дівчина або жінка.

|| Коханка.

2》 Пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки.

II -и, ж.

Рослина родини зозулинцевих, молоде коріння якої використовується в медицині.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

любка — лю́бка 1 іменник жіночого роду, істота кохана дівчина або жінка розм. лю́бка 2 іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
любка — див. кохана Словник синонімів Вусика
любка — ЛЮ́БКА¹, и, ж., розм. 1. Кохана дівчина або жінка. Впадаю коло любки: “Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!” (Марко Вовчок); Зрадила ж Хому його любка, дівчина, до якої ходив він (В. Словник української мови у 20 томах
любка — Багаторічна рослина родини зозулинцевих; в Україні 2 види: л. дволиста та л. зеленоцвіта; л. дволиста має стебло з двома відземними листками і білими запашними квітками, зібраними в китицю; росте у світлих лісах; потребує охорони. Універсальний словник-енциклопедія
любка — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови
любка — Лю́бка, -бки, -бці; лю́бки, лю́бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
любка — ЛЮ́БКА¹, и, ж., розм. 1 Кохана дівчина або жінка. Впадаю коло любки: "Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!" (Вовчок, VI, 1956, 276); — Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою — засилаю сватів… (Збан., Сеспель, 1961, 264); *Образно. Словник української мови в 11 томах
любка — Любка, -ки ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! Ном. № 7837. 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Чуб. V. 139. Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. Чуб. V. 32. 3) раст. Словник української мови Грінченка