люб'язний

ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙ рідше, ОБХІ́ДЛИВИЙ рідше, ПОШТИ́ВИЙ розм., УЧТИ́ВИЙ розм. рідко, ЗВИЧА́ЙНИЙ розм.; ГАЛА́НТНИЙ, ЛИ́ЦАРСЬКИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, КУРТУА́ЗНИЙ книжн. рідко (вишукано, підкреслено чемний). Жінка в його.. така тиха, привітна, ввічлива (Марко Вовчок); Галя давно знала його.. як увічливого, веселого парубка (Панас Мирний); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Я. Баш); Пауза починала лякати виховане панство (І. Ле); Гречна господиня запросила (мандрівника) вечеряти (Ф. Малицький); Він.. був дуже коректний у розмові зі мною (Д. Бедзик); Я людина.. делікатна і не хотів би-м уражувати людей (В. Стефаник); (Катрич:) Магазинчик у нас акуратний, продавці.. до людей уважні (З. Мороз); Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець); Перед геологом стояла зовсім інша людина — шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (О. Донченко); Як уздрів він її, то здалась вона йому гарною, честивою і люб'язною (переклад М. Лукаша); Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (І. Вільде); Обхідлива, приємна та балакуча Пелагея Тихонівна.. принаджувала наймичок (Л. Яновська); (Палажка:) Я рада, що такого зятя мати буду: добрий, поштивий і хазяйський син (І. Карпенко-Карий); Була (дівчина).. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (переклад М. Лукаша); Крамарі галантні й лагідні, хоч до рани прикладай, а ціни високі (А. Хорунжий); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. став-лення до жінки (з газети); В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Л. Смілянський); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (С. Скляренко). — Пор. 1. догі́дливий.

ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який виражає ввічливість, шанобливість, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИЙ рідше, ПОШТИ́ВИЙ розм. Регіна не занедбала користати з цих увічливих запросин (І.Франко); Помалу зав'язалась розмова, зовні байдужа, лише ввічлива (Ю. Шовкопляс); Він зразу ж повів далі свою чемну розмову (Ю. Смолич); Ти ґречно вклонилась на ґречне вітання (Леся Українка); Він схилив голову в шанобливому поклоні (О. Полторацький); До того ж, над усім цим панувала ще й молода романтика, рицарський жест (І. Ле); Привітний погляд; Люб'язна посмішка; Легко сковзає перо по паперу, лягають чіткі й поштиві слова (Н. Рибак). — Пор. шанобли́вий.

ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., НЕНАГЛЯ́ДНИЙ підсил. поет., ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ кому, чому, рідше, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й заст. діал. Скільки доброти було в обличчі, .. Як дивився приятелеві в вічі Любий наш Михайлович Павло (Остап Вишня) (М. Рильський); Ім'я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів.. (О. Корнійчук); Не тямлячи себе від радості, Шевченко обняв жаданого гостя (З. Тулуб); Михайло Іларіонович на схилку літ своїх, безцінний друг мій, просить полтавське дворянство про допомогу (О. Полторацький); Кума Глафіра в дерев'яних ночвах купала свого ненаглядного сина (С. Чорнобривець); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Хай нагада себе в цім слові Здавен прихильний вам піїт: — Не скривдив він святій любові І пориванням давніх літ! (М. Старицький); Дуньку привітала Пелагея Тихонівна добре, бо це була одна з тих люб'язних їй дівчат (Л. Яновська). — Пор. 2. приє́мний.