ляпка
ПЛЯ́МА (частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням), ЛА́ТКА, ПЛІШИ́НА розм.; ПЛЯ́МКА, ЦЯ́ТКА розм., ЦЯ́ТА розм., ЦЯТИ́НА розм. (невелика); ПІДПА́ЛИНА, ВІДМІ́ТИНА (перев. на тілі тварини, птаха); ЛЯ́ПКА розм. (від чогось рідкого). Плями рум'янцю вкрили її обличчя (Є. Гуцало); Місячне сяйво пробивається крізь гілля і жовтими латками лежить на дорозі (П. Панч); Пильно і з острахом вдивлявся (Лукан) в кожну плямку на сніговій рівнині (Ю. Збанацький); Над садком, на світлій синяві неба, ледь помітною золотою цяткою вже викльовувалась вечорова зірка (І. Вирган); Невеликі цяти рум'янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Леся Українка); Шість пар поштових (голубів), рудих з сизими підпалинами, мав Борис (О. Копиленко); Зошит належав Галині Кукобі. Вже велика ляпка просто на обгортці неприємно вразила директора (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- ляпка — ля́пка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- ляпка — -и, ж., розм. 1》 Пляма від чого-небудь. 2》 зах. Базікання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ляпка — ЛЯ́ПКА, и, ж., розм. Пляма від чого-небудь. Велика ляпка просто на обгортці [зошита] неприємно вразила директора (О. Донченко); Блимаю злякано: на першій же сторінці анкети – жирна фіолетова пляма .. Ляпка на анкеті – це вже не годиться (Є. Словник української мови у 20 томах
- ляпка — ЛЯ́ПКА, и, ж., розм. Пляма від чого-небудь. Велика ляпка просто на обгортці [зошита] неприємно вразила директора (Донч., II, 1956, 350). Словник української мови в 11 томах
- ляпка — Ля́пка, -ки ж. 1) Пятно. Ляпка на сіряці. Новомоск. у. 2) Болтовня. Вх. Лем. 433. Словник української мови Грінченка