1. Словник синонімів української мови

мандрьоха

БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). — Пор. бездо́мник, 1. бося́к.

РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко); — Мало їй солдатні, так вона ще й з дитиною злигалася... Розпутниця окаянна! (Григір Тютюнник); (Маруся:) Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, із потіпахою мене рівняє... (В. Самійленко); — Накупив землі (Колісник) на земські гроші та у їх вигодовує бахурок (Панас Мирний); (Аннушка:) Він сміється, зі мною сміється над тобою, потаскухою! (М. Старицький); Це той вішатель, кокаїніст? Через якусь там шлюху застрелив у ресторані свого ж корнета?! (О. Гончар); — Шльондра ти, а не молодиця! Мандрьоха! Потіпаха! (О. Ільченко); Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький). — Пор. пові́я.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандрьоха — мандрьо́ха 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота волоцюга зневажл. мандрьо́ха 2 іменник жіночого роду, істота розпусна жінка лайл. Орфографічний словник української мови
  2. мандрьоха — див. волоцюга; повія; подорожній; розпусник Словник синонімів Вусика
  3. мандрьоха — -и. 1》 ч. і ж., зневажл. Те саме, що волоцюга 1); бродяга. 2》 ж. Розпусна жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мандрьоха — МАНДРЬО́ХА, и. 1. ч. і ж., зневажл. Те саме, що волоцю́га 1; бродяга. Харон, таких гостей уздрівши.., Запінивсь дуже і озливсь: “Відкіль такії се мандрьохи?” (І. Котляревський); – То це ти, шалапуте і мандрьохо, що ніде собі місця не загрієш, .. Словник української мови у 20 томах
  5. мандрьоха — И, ж. Хвойда. Переспав із випадковою кобітою, та «залетіла», на аборт або не вистачило грошей, або та мандрьоха просто не хотіла (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
  6. мандрьоха — МАНДРЬО́ХА, и. 1 ч. і ж., зневажл. Те саме, що волоцю́га 1; бродяга. Харон, таких гостей уздрівши.., Запінивсь дуже і озливсь: "Відкіль такії се мандрьохи?" (Котл., І, 1952, 132). 2. ж., лайл. Розпусна жінка. — Шльондра ти, а не молодиця! Мандрьоха! Потіпаха! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 478). Словник української мови в 11 томах
  7. мандрьоха — Мандрьоха, -хи ж. Бродяга, потаскуха. Квартал єсть цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка