1. Словник синонімів української мови

мандрівець

МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (М. Рильський); -. Хто ти? — додав молодший. — Я мандрівник, — сказав подорожній (Н. Рибак); Ходіння по розпеченому брукові, незвичайний шум і гам швидко стомили подорожан (С. Добровольський); Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях (на півночі), розказують.. чудні речі (Лесь Мартович); Фантастичні картини дороги чарували серця вічних пілігримів, мрійників, сумовитих бурлак (Т. Масенко); Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, — але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові (Леся Українка); І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандрівець — мандрі́ве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мандрівець — Мандрівник, сч. турист, ок. обходисвіт, неґ. вояжер; (подорожній) подорожанин, р. подорожник; пор. ПЕРЕХОЖИЙ, ПАСАЖИР. Словник синонімів Караванського
  3. мандрівець — див. подорожній Словник синонімів Вусика
  4. мандрівець — -івця, ч. Те саме, що мандрівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мандрівець — МАНДРІ́ВЕ́ЦЬ, і́вця́, ч. Те саме, що мандрі́вни́к. Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину... (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. мандрівець — Мандрі́вець, -вця, -вцеві, -вцю! і -вче! -рі́вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мандрівець — МАНДРІ́ВЕ́ЦЬ, і́вця́, ч. Те саме, що мандрі́вни́к. [Василь:] Вони [рибалки] завжди на ніч біля куреня кладуть окраєць хліба, а часто й кулешу заставляють, щоб який мандрівець погодувався… (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. мандрівець — Мандрівець, -вця́ м. Странникъ; путешественникъ. Словник української мови Грінченка