мандрівка

ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт., ПОДОРІ́ЖЖЯ діал., ВАНДРІ́ВКА діал.; ПУТЬ (процес такого пересування); ПОХІ́Д (перев. піша подорож); ПОЇ́ЗДКА (подорож верхи або на якомусь транспорті); ЕКСПЕДИ́ЦІЯ (із спеціальною метою, спеціальним завданням); ПРОГУ́ЛЯНКА розм. (легка, приємна). Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (М. Коцюбинський); Бертьє, вітаючи полковника з щасливим подорожуванням, без слів зрозумів, що Фав'є нічого втішного не привіз імператорові з Іспанії (П. Кочура); — Коли вас цікавлять, наприклад, мандрівки по морях земної кулі або ботаніка чи географія, — корабельна бібліотека до ваших послуг (З. Тулуб); Ми юними тоді були, дороги кликали нас в мандри... (Д. Луценко); Молодому козакові Мандрівочка пахне (пісня); З благословіння свого начальства Діденко зразу ж подався у багатообіцяючий вояж (з газети); Подоріжжя Колумба, Васко да Гама, Амеріго Веспуччі привчили людей до віри в реальність усяких новознайдених предивних заморських країн (Леся Українка); Розвидало ся, віконце побіліло, як Федір вернувся з далекої вандрівки (В. Стефаник); І знов у путь, далеку путь! О нескінченні ті дороги, Вони прослались і мені, І я крізь хащі, перелоги Лечу на батьківськім коні... (М. Нагнибіда); Ходили вони навіть у нічні походи, на розшуки скарбів (О. Гончар); Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські "гори" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мандрівка — Мандрі́вка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. мандрівка — Подорож, (на гастролі) турне, неґ. вояж; (піша) ходка; ФР. дорога <н. нам випала дорога>; (безперервна) мандрування, подорожі, МАНДРИ. Словник синонімів Караванського
  3. мандрівка — [мандр’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -р'івок Орфоепічний словник української мови
  4. мандрівка — -и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. || Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Мандрівка — Мандрівка (circumambulatio) – від лат. «амbulаrе» – «ходити» і «circum» – «навколо»; процесія, що проходить навколо приміщення ложі під час певних церемоній, наприклад, освячення масонської організації, чи ініціації у подальші ступені. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. мандрівка — МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Словник української мови у 20 томах
  7. мандрівка — Мандрі́вка, -вки, -вці; -рі́вки, -рі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мандрівка — МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. мандрівка — Мандрівка, -ки ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. ум. мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300. Словник української мови Грінченка