мандрівка

МАНДРІ́ВКА, и, ж.

Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож.

Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Леся Українка);

Мандрівка пахне, аж серце п'яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (М. Рильський);

– Не хочу! – скрикнув я. – Боюся! .. Гай-гай, брате! Думав я – буде мені попутник в такій цікавій мандрівці. А ти просто заєць. Звичайнісінький зайчисько в людській подобі! (О. Бердник);

* Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (І. Франко);

* У порівн. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (В. Собко);

// Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.).

– Скучно на світі, – мимрить старий у роздратованні, – а ти волочись по світах, не бачачи кінця-краю своїй мандрівці... (М. Коцюбинський);

В головах промигтіли давні-давні спогади. Нужденне життя, мандрівка по світу, шукання щастя (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Мандрівка — Мандрі́вка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
мандрівка — Подорож, (на гастролі) турне, неґ. вояж; (піша) ходка; ФР. дорога <н. нам випала дорога>; (безперервна) мандрування, подорожі, МАНДРИ. Словник синонімів Караванського
мандрівка — [мандр’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -р'івок Орфоепічний словник української мови
мандрівка — -и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. || Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
Мандрівка — Мандрівка (circumambulatio) – від лат. «амbulаrе» – «ходити» і «circum» – «навколо»; процесія, що проходить навколо приміщення ложі під час певних церемоній, наприклад, освячення масонської організації, чи ініціації у подальші ступені. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
мандрівка — ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт. Словник синонімів української мови
мандрівка — Мандрі́вка, -вки, -вці; -рі́вки, -рі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мандрівка — МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
мандрівка — Мандрівка, -ки ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. ум. мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300. Словник української мови Грінченка