мандрівка

Значення в інших словниках

1. Мандрівка — Мандрі́вка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
2. мандрівка — [мандр’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -р'івок Орфоепічний словник української мови
3. мандрівка — -и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. || Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Мандрівка — Мандрівка (circumambulatio) – від лат. «амbulаrе» – «ходити» і «circum» – «навколо»; процесія, що проходить навколо приміщення ложі під час певних церемоній, наприклад, освячення масонської організації, чи ініціації у подальші ступені. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
5. мандрівка — МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Словник української мови у 20 томах
6. мандрівка — ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт. Словник синонімів української мови
7. мандрівка — Мандрі́вка, -вки, -вці; -рі́вки, -рі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мандрівка — МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. мандрівка — Мандрівка, -ки ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. ум. мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300. Словник української мови Грінченка