минувшина

ДАВНИНА́ (події, звичаї, пам'ятки тощо далекого минулого), СТАРОВИНА́, СТАРИНА́ рідше, СТАРОЖИ́ТНОСТІ, ДРЕ́ВНОСТІ книжн., АРХА́ЇКА книжн., МИНУ́ВШИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; ПРАДАВНИНА́ (події, звичаї, дуже далекі від сучасності). Він знав з практики, що старі люди завжди хвалять давнину (В. Гжицький); Чим давніша була пісня, казка чи легенда, тим блискучіше палали очі в аматорів старовини (М. Рильський); Віяло від неї (зали) якимсь таємничим духом старини (І. Франко); Над дослідженням старожитностей працюють численні експедиції археологів (з журналу); Єгипетські древності; Народний орнамент можуть відносити до пережитої старовини, до архаїки.. тільки невігласи (з газети); Минувшину вивчавши, зрозумів Красу подій, що сталися допіру (Є. Плужник); О. Гервасій вчивсь на псалтирі і вийшов панотцем простим, людяним, ..держався старосвітщини (А. Свидницький); Прадавнина матріархальних відносин.

ІСТО́РІЯ тільки одн., чия (події колишнього життя певної країни, народу), МИНУ́ЛЕ, МИНУ́ВШИНА заст. Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалась чимсь забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна (О. Довженко); Минуле — це духовний скарб народу, який належить кожному й зливає нас в одне велике ціле (Вал. Шевчук); В мові відбита вся минувшина народу, його історія, його боротьба (з журналу)

МИНУ́ЛЕ ім. (час, який пройшов, події колишнього життя), КОЛИ́ШНЄ, ТОГОЧА́СНІСТЬ, ПРОЙДЕ́ШНЄ розм., МИНУ́ВШИНА розм., МИНУ́ЛІСТЬ розм., МИНУ́ВШІСТЬ заст.; ПРОЖИ́ТЕ, ПЕРЕЖИ́ТЕ, ПЕРЕ́ЙДЕНЕ, ПЕРЕБУ́ТЕ (те, що прожито). Позбав народ минулого, і він спокійно змириться з своїм гірким сучасним, а над майбутнім і не замислиться... (Вас. Шевчук); Де колишнє чайкою тужило, Ти зростаєш, світла наша сило (М. Рильський); Як дань пройдешньому, як спомин, Як дня сьогоднішнього гомін.., Тебе кохаю, Дніпроград (М. Нагнибіда); Тихими вечорами зимовими, коли збирається, повечерявши, сім'я, старий дід оповідає минувшину і в тім конче про Довбуша (Г. Хоткевич); Тужу за моєю гарною минулістю (В. Стефаник); Життя прожите, вся минувшість хвилиною марною здається (У. Кравченко); Старий іншими очима, очима прощання почав бачити перед собою прожите і те, що було наяву (М. Стельмах); Утік сон за ліси, за гори. Збудив натомість у думках їмості всі спомини пережитого й перебутого (Лесь Мартович); Без щоденної пильної оглядки на перейдене хіба можна зазирнути в прийдешнє? (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. давнина́.