минулий

ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. віків, століть); ПРАДАВНИНА́, ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПРА́ВІК (ПРА́ВІКИ), ПЕРЕДВІ́К, ПЕРВОВІ́К заст. (стародавні часи). Давня то давнина, а наче вчора діялось (Марко Вовчок); Над містом променіли золотоголові пам'ятники старовини (О. Досвітній); Поема (М. Бажана) "Данило Галицький".. не відносить нашу увагу в давноминуле, а по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (А. Малишко); Почав я, старий, те давнє згадувати (Марко Вовчок); Дві культурні течії живили творчість Анатолія Петрицького — романтика старожитності і раціоналізм сучасності (з журналу); Режисер віддаляє нас у сиву давність, коли й життя текло помалу, і степ та земля були у нас безлюдні (Ю. Яновський); Відомий звичай стародення: несуть на блюдечках варення (переклад М. Рильського); Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє (Т. Шевченко); Так велося у ту старосвітщину, що рада була старша одгетьмана (П. Куліш); Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання (М. Стельмах); Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди — Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун і Богдан (О. Довженко); У прадавнину било (тут) хвилями море (з газети); Кажуть, архітектурні форми предківщини полягають у розумному наслідуванні природи (М. Рудь); На холодній стромині повитої в хмари гори.. Льодовик невідомий і грізний лежав із правіку (Л. Первомайський); Втратити ватру на полонині — се така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь взагалі (Г. Хоткевич); З первовіку не було гір, лише вода... (М. Коцюбинський). — Пор. 1. мину́ле.

ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет.; ПРАДА́ВНІЙ, НЕЗАПА́М'ЯТНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, АРХАЇ́ЧНИЙ книжн., НЕПА́М'ЯТНИЙ розм. (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); СТАРОДА́ВНІЙ (перев. про історичні події). Мій розум.. розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події (Леся Українка); — Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя (А. Головко); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький); Ой шумлять гаї зеленії, ріки повноводнії — про часи давноминулії, про далекі дні (П. Тичина); Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну давнину (Л. Первомайський); Як сон страшний, та давнішня пора (А. Турчинська); За цими переказами нове прізвище прищепилося в давнезні часи (Ю. Яновський); Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я (В. Сосюра); В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією (М. Стельмах); У колишні давні днини, в незапам'ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка (Н. Забіла); Начатки речей суть тіла найпростіші, суцільні, І лиш тому неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (переклад М. Зерова); Що не кажи, а ці святки, цей Святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки.. віють поезією давніх, доісторичних часів... (М. Коцюбинський); Народ наш.. від непам'ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми (І. Франко); Батько розказував, що колись, у стародавню давнину, ще тут розбійники жили (Б. Грінченко); — Пор. мину́лий.

ІСТО́РІЯ тільки одн., чия (події колишнього життя певної країни, народу), МИНУ́ЛЕ, МИНУ́ВШИНА заст. Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалась чимсь забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна (О. Довженко); Минуле — це духовний скарб народу, який належить кожному й зливає нас в одне велике ціле (Вал. Шевчук); В мові відбита вся минувшина народу, його історія, його боротьба (з журналу)

МИНУ́ЛЕ ім. (час, який пройшов, події колишнього життя), КОЛИ́ШНЄ, ТОГОЧА́СНІСТЬ, ПРОЙДЕ́ШНЄ розм., МИНУ́ВШИНА розм., МИНУ́ЛІСТЬ розм., МИНУ́ВШІСТЬ заст.; ПРОЖИ́ТЕ, ПЕРЕЖИ́ТЕ, ПЕРЕ́ЙДЕНЕ, ПЕРЕБУ́ТЕ (те, що прожито). Позбав народ минулого, і він спокійно змириться з своїм гірким сучасним, а над майбутнім і не замислиться... (Вас. Шевчук); Де колишнє чайкою тужило, Ти зростаєш, світла наша сило (М. Рильський); Як дань пройдешньому, як спомин, Як дня сьогоднішнього гомін.., Тебе кохаю, Дніпроград (М. Нагнибіда); Тихими вечорами зимовими, коли збирається, повечерявши, сім'я, старий дід оповідає минувшину і в тім конче про Довбуша (Г. Хоткевич); Тужу за моєю гарною минулістю (В. Стефаник); Життя прожите, вся минувшість хвилиною марною здається (У. Кравченко); Старий іншими очима, очима прощання почав бачити перед собою прожите і те, що було наяву (М. Стельмах); Утік сон за ліси, за гори. Збудив натомість у думках їмості всі спомини пережитого й перебутого (Лесь Мартович); Без щоденної пильної оглядки на перейдене хіба можна зазирнути в прийдешнє? (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. давнина́.

МИНУ́ЛИЙ (який пройшов, існував колись; пов'язаний з часом, який пройшов), КОЛИ́ШНІЙ, ПЕРЕ́ЙДЕНИЙ, ДОТЕПЕ́РІШНІЙ, ТОДІ́ШНІЙ, ТОГОЧА́СНИЙ, ПРОЙДЕ́ШНІЙ розм., БУ́ЛИЙ діал.; ПРОЖИ́ТИЙ, ПЕРЕЖИ́ТИЙ, ПЕРЕБУ́ТИЙ, ПЕРЕБУ́ЛИЙ (пов'язаний з колишнім життям); ПОПЕРЕ́ДНІЙ (який був, відбувся раніше чогось). О днів минулих даль крилата..! (В. Сосюра); Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Леся Українка); Я оглядаюсь на неозоре поле літератури перейдених століть, і мене охоплює побожний подив: яка насиченість думками, настроями, образами, характерами у різних зіткненнях (М. Рильський); Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя (О. Кобилянська); Битва розпочалась, по тодішньому звичаю, герцями (І. Нечуй-Левицький); "О мій загиблий, любий мій", Було подумає (вдова) І лічить Пройдешні дні (П. Воронько); Її чорну косу подекуди вже посріблила мудрість прожитих років (Я. Качура); Я так страшно змучивсь, так увесь погнувся Під ярмом — вагою пережитих літ (П. Грабовський); Пісня неначе промовила до її серця про перебуті турботи, про щастя кохання (І. Нечуй-Левицький); Гей, облітає яблуневий цвіт! Шкода, Марино, перебулих літ! (М. Рильський); Він попередньої ночі бачив погані сни (І. Франко). — Пор. 2. да́вній.

ПОПЕРЕ́ДНІЙ (який здійснюється, здійснювався, був, існував перед іншим, передує іншому), ПЕРВИ́ННИЙ, ПЕ́РВІСНИЙ, ПЕРЕДНІ́ШИЙ розм., ПРЕЛІМІНА́РНИЙ книжн., ПЕРЕ́ДШИЙ діал.; МИНУ́ЛИЙ, КОЛИ́ШНІЙ (який передував теперішньому); НЕОСТАТОЧНИЙ, ПРИБЛИ́ЗНИЙ, ЧОРНОВИ́Й розм., ПРОВІЗО́РНИЙ книжн., ПРОВІЗОРИ́ЧНИЙ книжн. (який потребує додаткового уточнення, перевірки); АВА́НСОВИЙ (який здійснюється, видається тощо наперед). Тепер уже всі знали, як стоїть справа, але настрій на диво вернувся той кращий, попередній (І. Багряний); Первинна обробка деревини здійснюється на складах при лісовозних дорогах (збірник "Бойківщина"); Вони ще зроду ніколи не бачили такої розкоші серед польських старих магнатів за передніших часів! (І. Нечуй-Левицький); Коли б же в Вас знайшовсь чоловік, котрий схотів би стати хоч до прелімінарних студій в усьому ділі (М. Драгоманов); Його очі миготіли передшим блиском, а вираз його обличчя був глибоко поважний (О. Кобилянська); Сержант Перова могла розповісти про який завгодно з минулих боїв, як про вчорашню подію (Ю. Яновський); Я зовсім здоров, їм з апетитом колишнім (М. Коцюбинський); Сьогодні, за приблизними підрахунками, Стась знову виконав завдання процентів на 250-300 (О. Гуреїв); Чорновий варіант; Провізорне (провізоричне) рішення.