минулий

МИНУ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до мину́ти 3.

Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Панас Мирний);

Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (О. Довженко);

Події давно минулих літ в уяві Михася постали, як живі (С. Чорнобривець).

2. у знач. прикм. Який минув, пройшов.

Вернімось трохи назад та подивімся, чим жила й інтересувалась [цікавилась] галицька інтелігенція в 70-і роки минулого віку (М. Коцюбинський);

На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу .. горять (М. Рильський);

Повний переклад і видання Біблії українською мовою здійснили в кінці минулого століття письменники Іван Нечуй-Левицький, Пантелеймон Куліш та богослов Іван Пулюй (з наук.-попул. літ.);

// Пов'язаний з часом, відрізком часу, який уже минув.

Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Б. Грінченко);

Полинь росте на місцях минулих подій (Ю. Яновський);

// Який жив раніше, колись.

Саме напоєність думкою – одна з найхарактерніших рис творчості автора “Онегіна”, саме за це особливо любили його минулі покоління (М. Рильський);

// Який передував теперішньому; попередній.

Про Заньковецьку в ролі моєї Люби я писала в минулому листі. Тепер повторю, що я дуже рада Заньковецькій (Леся Українка);

О юні сили фатерлянду! Якщо минулі імперіалістичні війни нічому не навчили ваших батьків, прозріть хоч ви при світлі своїх палаючих будинків (О. Довженко);

Саме життя вже навчило .. цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії (О. Гончар).

3. у знач. ім. мину́ле, лого, с. Час, який минув, пройшов, відійшов.

Десь далеко стукає калатало нічного сторожа .. Воно завжди викликає у мене настрій, почуття зв'язку з далеким минулим, з життям моїх пращурів (М. Коцюбинський);

В останні секунди свого віку він увесь тягнеться до нерозпізнаної грані майбутнього, .. бо все життя він жив майбутнім, не маючи нічого відрадного в минулому (М. Стельмах);

Позбав народ минулого, і він спокійно змириться з своїм гірким сучасним, а над майбутнім і не замислиться... (Василь Шевчук);

// чиє. Події колишнього життя певної країни, народу, особи.

– Дуже гарна книжка. І про минуле України в ній є (А. Головко).

(1) Неда́внє мину́ле – те саме, що Неда́вній час (див. час);

Ті́ні мину́лого (да́внього) див. тінь;

(2) У мину́лому – раніше, колись.

Входять сусіди, в минулому партизани: Іванов, Щербань, Максимов (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. минулий — (який був колись) колишній, перебутий. Словник синонімів Полюги
  2. минулий — мину́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. минулий — Колишній, давній, п. вчорашній, с. давноминулий, давнєколишній; (факт) пережитий, (щойно збутий) попередній; (матч) останній; п. ф. МИНУЛЕ, МИНУВШИНА. Словник синонімів Караванського
  4. минулий — див. колишній; стародавній Словник синонімів Вусика
  5. минулий — [миенулией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  6. минулий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до минути 3). 2》 у знач. прикм. Який минув, пройшов. || Пов'язаний з часом, відтинком часу, який вже минув. || Який жив раніше, колись. || Який передував теперішньому; попередній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. минулий — відійти́ / відхо́дити в мину́ле (в істо́рію). Безповоротно минути, пройти, зникнути. “Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять...” Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (О. Донченко); // Забутися. Фразеологічний словник української мови
  8. минулий — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  9. минулий — Мину́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. минулий — МИНУ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до мину́ти 3. Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Мирний, III, 1954, 296); Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (Довж. Словник української мови в 11 томах
  11. минулий — Минулий, -а, -е Прошедшій, минувшій. Словник української мови Грінченка