минулий
МИНУ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до мину́ти 3.
Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Мирний, III, 1954, 296);
Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (Довж., І, 1958, 327);
Події давно минулих літ в уяві Михася постали, як живі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 182).
2. у знач. прикм. Який минув, пройшов.
Вернімось трохи назад та подивімся, чим жила й інтересувалась [цікавилась] галицька інтелігенція в 70-і роки минулого віку (Коцюб., III, 1956, 28);
На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу.. горять (Рильський, І, 1960, 160);
Як свідчать підсумки минулого навчального року, партійні організації республіки чимало зробили для поліпшення марксистсько-ленінської освіти комуністів і безпартійного активу (Рад. Укр., 27.VІІІ 1959, 1);
// Пов’язаний з часом, відрізком часу, який вже минув.
Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Гр., II, 1963, 270);
Полинь росте на місцях минулих подій (Ю. Янов., І, 1958, 104);
// Який жив раніше, колись.
Саме напоєність думкою — одна з найхарактерніших рис творчості автора "Онегіна", саме за це особливо любили його минулі покоління (Рильський, III, 1956, 13);
//Який передував теперішньому; попередній.
Про Заньковецьку в ролі моєї Люби я писала в минулому листі. Тепер повторю, що я дуже рада Заньковецькій (Л. Укр., V, 1956, 229);
О юні сили фатерлянда! Якщо минулі імперіалістичні війни нічому не навчили ваших батьків, прогріть хоч ви при світлі своїх палаючих будинків (Довж., І, 1958, 360);
Саме життя вже навчило.. цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії (Гончар, IV, 1960, 92).
∆ Мину́лий час — дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувалася до моменту висловлювання.
3. у знач. ім. мину́ле, лого, с. Час, який минув, пройшов, відійшов.
Десь далеко стукає калатало нічного сторожа.. Воно завжди викликає у мене настрій, почуття зв’язку з далеким минулим, з життям моїх пращурів (Коцюб., І, 1955, 415);
В останні секунди свого віку він увесь тягнеться до нерозпізнаної грані майбутнього,.. бо все життя він жив майбутнім, не маючи нічого відрадного в минулому (Стельмах, II, 1962, 205);
Комуністична партія учить, що радянська культура і література виникли, розвинулись і досягли розквіту на базі критично переробленої культурної спадщини минулого (Іст. укр. літ., І, 1954, 9);
// чиє. Події колишнього життя певної країни, народу, особи.
— Дуже гарна книжка. І про минуле України в ній є (Головко, II, 1957, 270);
[Аркадій:] Нехай ти залишаєш мене в таку хвилину, але на тепле слово від тебе — в ім’я нашого прекрасного минулого — я маю право… (Корн., І, 1955, 141).
Відхо́дити (відійти́) в мину́ле — переставати існувати; забуватися. "
Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять…" Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (Донч., VI, 1957, 115);
Жи́ти мину́лим — зосереджувати свої думки, почуття на часі, подіях, що минули, пройшли.
Вони минулим не живуть, Вони чогось від долі ждуть (Щог., Поезії, 1958, 355);
На війні люди не можуть жити минулим. Події змінюються з казковою швидкістю (Рибак, Опов., 1949, 21);
У мину́лому — раніше, колись.
Входять сусіди, в минулому партизани: Іванов, Щербань, Максимов (Довж., І, 1958, 114).
Значення в інших словниках
- минулий — (який був колись) колишній, перебутий. Словник синонімів Полюги
- минулий — мину́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- минулий — Колишній, давній, п. вчорашній, с. давноминулий, давнєколишній; (факт) пережитий, (щойно збутий) попередній; (матч) останній; п. ф. МИНУЛЕ, МИНУВШИНА. Словник синонімів Караванського
- минулий — див. колишній; стародавній Словник синонімів Вусика
- минулий — [миенулией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- минулий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до минути 3). 2》 у знач. прикм. Який минув, пройшов. || Пов'язаний з часом, відтинком часу, який вже минув. || Який жив раніше, колись. || Який передував теперішньому; попередній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- минулий — МИНУ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до мину́ти 3. Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Панас Мирний); Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (О. Словник української мови у 20 томах
- минулий — відійти́ / відхо́дити в мину́ле (в істо́рію). Безповоротно минути, пройти, зникнути. “Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять...” Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (О. Донченко); // Забутися. Фразеологічний словник української мови
- минулий — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
- минулий — Мину́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- минулий — Минулий, -а, -е Прошедшій, минувшій. Словник української мови Грінченка