митарствувати

ПОНЕВІРЯ́ТИСЯ (терпіти труднощі, зазнавати знущань тощо), ПОТЕРПАТИ, ПОБИВА́ТИСЯ, ПРОПАДАТИ розм., МА́ЯТИСЯ розм., ТУЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИПУХА́ТИ фам., МИТА́РСТВУВАТИ книжн. — Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Підпілля деякий час потерпало, але, крім терористів, ніхто арештований не був (Ф. Бурлака); Мов перст, повинен в самотині Я побиватися один (І. Манжура); Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь (Марко Вовчок); А ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать... (М. Костомаров); Він своє уже знайшов і при Зарубі. Не бійся, бригадиром не захотів, Колоду виштовхав, а сам на фермах припухає (В. Кучер); Бинти нам правили й за рукавиці, котрі ми розгубили, митарствуючи в проклятих скелях (О. Гончар). — Пор. 2. бідува́ти, 1. му́читися, натерпі́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. митарствувати — мита́рствувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. митарствувати — -ую, -уєш, недок. Те саме, що поневірятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. митарствувати — МИТА́РСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., книжн. Те саме, що поневіря́тися. З майором Хаєцький став на близьку ногу, ще митарствуючи по Трансільванських Альпах (О. Гончар); Пізніше він [І. Замичківський] залишає друкарню і митарствує по білому світу з маленькими театральними товариствами (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. митарствувати — МИТА́РСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що поневіря́тися. З майором Хаєцький став на близьку ногу, ще митарствуючи по Трансільванських Альпах (Гончар, III, 1959, 203); Пізніше він [І. Словник української мови в 11 томах