набити

ЗАРЯДЖА́ТИ (вкладати заряд у вогнепальну зброю), НАБИВА́ТИ, ЛАДУВА́ТИ діал. — Док.: заряди́ти, наби́ти, наладува́ти. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (А. Головко); Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг (Ю. Бедзик); Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Мирослав Ірчан).

НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм. (безладно, жужмом); НАПАКУВА́ТИ (звичайно про певне вмістище на зразок валізи, шафи тощо або приміщення); НАЧИНИ́ТИ (гільзу — порохом, снаряд — зарядом і т. ін.). — Недок.: набива́ти, нато́птувати, забива́ти, зага́чувати, натовкма́чувати, напиха́ти, напако́вувати, начиня́ти (начи́нювати). Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Панас Мирний); Набити в подушку пір'я; — То я книжками так натовк свої валізи (Т. Масенко); Дід натоптував у ящик сіна (Григорій Тютюнник); — А я довго при батькові не буду.., — безжурно говорить Клим і до самого краю забиває рот немудрою закускою (М. Стельмах); — І де ви.. свої книжки діватимете? Всю хату загатили (М. Стельмах); Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (І. Кочерга); — О, людино! — загримів він до Романа. — Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (О. Гончар); Три сапети напакував дід Омелько (З. Тулуб). — Пор. вклада́ти, 1. накла́сти.

НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ рідше) розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ (НАТЯ́ГУВАТИ), НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (із зусиллям). — Док.: наді́ти, насади́ти, наби́ти, нагна́ти, натягти́ (натягну́ти), натаска́ти, нацу́пити. — Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (І. Ле); Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (К. Гордієнко); — Воно чи слід було натягати такого хомута на шию? (Ю. Збанацький).

НАКЛА́СТИ (покласти щось куди-небудь у певній кількості, звичайно багато; кладучи, наповнити щось чим-небудь), НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАКИ́ДАТИ (кидаючи; розм. — узагалі накладаючи); НАГАТИ́ТИ підсил. розм., НАГИЛИ́ТИ підсил. розм. (у великій кількості). — Недок.: наклада́ти, накида́ти. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м'яса в казани наклали (І. Котляревський); — Колись у вас отам, на косі, лебедів дядьки возами набивали. Поїде й повен віз, як снігу, накладе (О. Гончар); Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (І. Нечуй-Левицький); Як наложили вози, Лушня й каже: — Ну, тепер, дядьку Грицьку, хоч і могоричу ! (Панас Мирний); Бабуся накидала повну миску макаронів з сиром та маслом (Ю. Збанацький); — Пров'янт вам привіз, — весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок. — Спасибі. То ти його чимало нагилив (Панас Мирний). — Пор. 1. наби́ти, 1. нагрома́дити.

ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм., ВІДЛУПЦЮВА́ТИ розм., НАЛУПЦЮВА́ТИ розм., ВІДЛУПИ́ТИ розм., НАЛУПИ́ТИ розм., ПОМОРДУВА́ТИ розм., ПОГРІ́ТИ розм., НАБУ́ХАТИ розм., ВІДМОЛОТИ́ТИ розм., УМОЛОТИ́ТИ (ВМОЛОТИ́ТИ) розм., ОБМОЛОТИ́ТИ розм., ЗМОЛОТИ́ТИ розм., ОБЧУХРАТИ розм., НАКОЛОШМА́ТИТИ що кому, розм., ПОКОЛОШМА́ТИТИ розм., ВІДКОЛОШМА́ТИТИ розм., ВИ́МАНІЖИТИ розм., ПРОМАНІ́ЖИТИ розм., НАТОВКТИ́ розм., НАТАСУВА́ТИ розм., ПОТАСУВА́ТИ розм., ВІДДУХОПЕ́ЛИТИ розм., НАТІПА́ТИ розм., ПОТІПА́ТИ розм., ПОТРІПА́ТИ розм., ПОПА́РИТИ розм., ВІДЖА́РИТИ розм., ВІДЛАТА́ТИ розм., ПОКРОПИ́ТИ розм., ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИ жарт., ірон., ПОШАНУВА́ТИ жарт., ірон.; ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИ розм., НАШМАГА́ТИ розм., ВИ́СІКТИ розм., ВИ́ПОРОТИ розм., ВИ́ШПАРИТИ розм., ПРОХВОРОСТИ́ТИ розм. (перев. чимсь гнучким); ПОКУЛА́ЧИТИ розм. (кулаками); ПОТОВКМА́ЧИТИ розм., ПОТОВКТИ́ розм., ВІДТОВКТИ́ що кому, розм. (з усіх боків, пошкодивши частини тіла); ВІДХЛЯ́ПАТИ розм., ВІДШЛЬО́ПАТИ розм., НАШЛЬО́ПАТИ розм. (надавати ляпанців); ВИ́ЧУБИТИ розм. (тягаючи за чуба). Станішевського, співробітника студії,.. привівши до якоїсь штабної установи, сильно побили (О. Довженко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); — Та цитьте, чортові сороки! — Юпитер грізно закричав: — Обом вам обіб'ю я щоки (І. Котляревський); — Ну, здер штанці, ну, всипав Соплі, скільки належало (З. Тулуб); — Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам'ятатиме (Ю. Збанацький); Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає — тоді замовчав (Г. Хоткевич); Якби склалося до бійки, Вдвох наклали б одинцю, Хоч би й лепському бійцю! (І. Манжура); — Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький); (Василь:) У рибалок тільки нічого не зачіпай, так і вони тебе не зачеплять, а підцупиш що — битимуть, доженуть і віддубасять! (М. Кропивницький); Левко косився на свою внучку, бурчав: — Будеш водитися з цим комбайнером — їй-богу, відлупцюю (І. Драч); — Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та тільки ж биттям хіба виховаєш? (О. Гончар); — Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! (М. Шеремет); Побоявся (Микита) тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко); Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати (Н. Рибак); Як заверещить, заляскотить на мене.. Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Ганна Барвінок); Набухали кулаками по спині (Словник Б. Грінченка); Відмолотив Михайло Уласа, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк); — Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, одразу.. шовковою і ґречною стане (М. Стельмах); Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах); Встати хоче (козак), та не може. А тут прибігли дядьки з кілками, змолотили б, як вальок глини (Григорій Тютюнник); — А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! — кілька разів думав Вовка (О. Копиленко); Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (С. Добровольський); Як візьме (мірошник) набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (збірник "Україна сміється"); Я його добре проманіжив — знатиме, як мене займати (Словник Б. Грінченка); Мене Амата ублагала і так боки натасовала, Що я Енею одказав (І. Котляревський); (Герцель:) Неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. (І. Карпенко-Карий); — Мамо, а Сергій Кушнір з пальта мого сміявся.. Так ми з Дмитром штундиним його оддухопелили (В. Дрозд); Призвуть, було, (козаки) якого гуляку-хлопця, натіпають і скажуть: "Оце тобі "пам'ятне", щоб не забув, де бито тебе" (збірник "Легенди та перекази"); — А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч); Ой ішов я з вечорниць Через перелази, Як попарить мужик ціпом Щось зо штири рази (пісня); Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти... (Панас Мирний); Відлатав я йому боки (Словник Б. Грінченка); (Семен:) Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький); (Савка:) Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (С. Васильченко); — Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, — поводив (Щербина) побитою спиною... (М. Стельмах); Софія хотіла обурено вигукнути, що ота "чужа дитина" пошмагала її доньку, але змовчала (А. Дімаров); Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав його різками (переклад М. Лукаша); — Як вихор, налетів (Наливайко),.. щокою шашки боки й спину нашмагав (І. Ле); — Що ж це, хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провиниться? (І. Франко); Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко); Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята (Словник Б. Грінченка); — Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуля шльопала (В. Гжицький); І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). — Пор. 2. би́ти, 1. уда́рити, відшмага́ти.

ПРИБИВА́ТИ (прикріплювати цвяхами до чогось), ПРИЦВЯХО́ВУВАТИ рідше, ПРИШИВА́ТИ спец.; НАБИВА́ТИ (перев. на щось зверху); ПІДБИВА́ТИ, ПІДШИВА́ТИ рідше (також зі споду); ПРИКО́ВУВАТИ (щось металеве до чогось). — Док.: приби́ти, прицвяхува́ти, приши́ти, наби́ти, підби́ти, підши́ти, прикува́ти (прику́ти рідко). Підставив (Мишко) розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко); Овдій прицвяховував штахетини. Городив огорожу (Є. Гуцало); Свекор.. витяг з кишені іржавий гвіздок і з двох ударів обухом пришив дошку куди слід (Л. Первомайський); — Показав (швець), як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Ю. Збанацький); Сидів (швець) на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (М. Стельмах).