набриднути

НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., рідше, ОСОРУ́ЖИТИСЯ підсил. розм., ОСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОГИ́ДІТИ підсил. розм., НАСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОБІ́СІТИ підсил. фам., ОСТОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., НАСТОБІ́СІТИ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., ОБІСІ́ТИ підсил. фам., рідше, ОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., рідше, ОПРИ́КРИТИСЯ рідше, ОПРИ́КРІТИ рідше, СПРИ́КРИТИСЯ рідше, НАПРИ́КРИТИСЯ діал., НАЗОЛИ́ТИ діал., ОПОГАНІ́ТИ діал., ЗБРИ́ДНУТИ діал., НАДОЗО́ЛИТИ діал., ОСТИ́ТИ діал.; ПРИЇ́СТИСЯ розм., ПРОЇ́СТИСЯ розм. рідше (утратити інтерес для кого-небудь); ЗНУ́ДИ́ТИ розм., ЗАНУ́ДИ́ТИ розм. (кого, що — ви́кликати нудьгу в кого-небудь). — Недок.: набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, надокуча́ти, надоїда́ти, насти́рюватися, наприкря́тися, надозо́лювати, остива́ти, приїда́тися, проїда́тися, ну́ди́ти. — Набридло лежати — страх як!.. — знову промовляє хворий (Л. Смілянський); Христі вже обридла лайка та кривда Грицькова (Панас Мирний); Йон згоджувався на все: йому й самому докучила вся ця історія (М. Коцюбинський); Родинна сцена мені вже стала надокучати (І. Франко); (Ковшик:) І все життя хочете малювати колгоспників? Не надоїсть вам? (О. Корнійчук); Їй так остобісіла служба в панів та безперестанна робота, так настирились пани (М. Коцюбинський); Остогидла важка робота, знавісніла, як нудний тьмяний осінній день (В. Козаченко); — Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. Надокучило! (Марко Вовчок); Їй жизнь (життя) зробилася немила, і осоружився весь світ (І. Котляревський); — Іди, — сказав той (дід), — хоч оленячого м'яса поїси, бо риба вже настогидла (І. Багмут); — Ніхто мені нічого не заподіяв, — осточортіли мені ваші злидні собачі! (Л. Яновська); Бувало, йому до печінок настобісіє балаканина на сходці (М. Рудь); Терпіли довго, але насточортіло, і тепер ось піднялись, щоб здобути все, що належить людині (О. Гончар); (Писар:) Ну вже мені ця статистика обісіла, аж нудно робиться, як згадаю про неї! (І. Карпенко-Карий); Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри (Б. Грінченко); Їй оприкріло надокучливе зимове життя — вона рвалася на волю (В. Земляк); Вона (жінка) йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Б. Грінченко); — О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Г. Квітка-Основ'яненко); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Стороженко); — Я кажу, бо знаю, Олег. Усе тобі тут приїсться, минеться і потягне додому (О. Лупій); Марія Адамівна перепросила юнака, що знудила його своїми скаргами (В. Гжицький); — Послухай, що тобі казатиму. Не зануджу тебе довгим оповіданням (І. Франко). — Пор. спроти́витися.

СПРОТИ́ВИТИСЯ (стати противним, огидним, таким, що викликає відразу), СПРОТИ́ВІТИ, ОБРИДНУТИ, ОГИ́ДНУТИ розм., ОСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОГИ́ДІТИ підсил. розм., ОПРОТИ́ВІТИ розм., ОГИ́ДІТИ рідко. Мамі таки трудно підійти під смак: вона чогось все не хвалить паничів, чоловіків, а найбільш паничів. Чомусь вони їй неначе спротивились... чогось вони їй не до вподоби (І. Нечуй-Левицький); Люди, звичаї їх, своє життя навіть спротивіло їй. Все те таке обридле та непривітне, все те не має ніякої радості у її серці (Панас Мирний); Плив-плив (Еней), плив-плив, що аж обридло, І море так йому огидло, Що бісом на його дививсь (І. Котляревський); Чув отаман Пушкарський, що не навертається до нього жінчине серце, — і все йому остогидло. Опротивів увесь світ (Г. Хоткевич). — Пор. набри́днути.